Незабаром розпочинаються Зимові олімпійські ігри в Пхьончхані, а у неділю у Віллінґені відбулися останні перед цією Олімпіадою змагання зі стрибків з трампліна. Тож маємо чудову нагоду поговорити про зимові види спорту.
Отже, у Віллінґені – такій собі генеральній репетиції перед Південною Кореєю – дуже добре себе показали поляки, адже Каміль Стох зайняв друге місце, а Пйотр Жила – третє. Переміг, натомість, норвежець Йоганн-Андре Форфанґ, випередивши Стоха на два бали. Тим не менш, це Каміль Стох переміг у циклі Willingen-Five і знову очолив загальний залік Кубку світу. Притому, сьоме місце зайняв Давід Кубацький, восьме – Мацєй Кот, а дванадцяте – Стефан Хуля. Про чудові результати членів польської збірної та їхню форму ми запитали суддю стрибків з трампліна, спортивного директора Польської лижної спілки Марека Сідерека:
- Всі п’ятеро увійшли до найліпшої дванадцятки після останнього змагання перед Олімпійськими іграми в Пхьончхані. Звісно, це просто дивовижна психофізична форма наших спортсменів і чудовий прогноз і гарантія чудових емоцій на Олімпіаді в Південній Кореї.
- Якщо подивитися на Каміля Стоха та Пйотра Жилу, двох спортсменів, що увійшли в неділю на п’єдестал, то чи, на Вашу думку, їхня форма ще вимагає якихось поправок, чи, однак, вона вже достатньо оптимальна для Олімпійських ігор?
- Я гадаю, що це вже певний оптимум. Звісно, я вже не аналізую цього постійно, це аналізує тренерський штаб Стефана Горнґахера, але скажу так, повертаючись до деталей недільного конкурсу: якщо перший цикл був досить справедливим, то другий – ні. Адже стрибки з трампліна дуже непередбачувані – у всіх цих турнірах треба мати щастя. Звісно, якщо є незмінні умови, коли ми маємо рух повітря ззаду або спереду, і він для всіх однаковий, то тут йдеться про те, хто сьогодні ліпший, хто має більше сили, хто використовує закони аеродинаміки – той і виграє. А другий цикл – ми повинні визнати це щиро – був певною лотереєю. І, наприклад, якщо Каміль Стох мав у своєму другому стрибку 0,19 м/с, а стрибнув на 140,5 м, то це був феноменальний стрибок. Якби я судив ці стрибки, то я би дав йому 20 очок (а я вже не один раз судив стрибки у Кубку світу). Тут, однак, вирішальним стало розташування вежі, через що настільки дивовижного стрибка судді не оцінили на 20 очок.
- Чи є так, що цей трамплін виявився дуже зручним для поляків, чи це, однак, питання чудової форми?
- Якщо спортсмен у добрій спортивній формі, то трамплін не має ані найменшого значення. Звісно, треба бути цілковито зосередженим, треба потрапити в поріг 0,17-0,2 секунди, аби цей поріг, як то кажуть спортсмени, не втік від стрибуна. І такої форми не можна втратити. Теорія каже однозначно: спокійно 3-4 і навіть до 6 мікроциклів, тобто тижнів чудова форма зберігається. Завжди, звісно, є нюанси, які вимагають виправлення, але якщо спортсмен у формі, то він не може її втратити за один день.
В Пхьончхані перші індивідуальні змагання відбудуться в суботу, а вже на четвер заплановано кваліфікації. З дещо меншими сподіваннями до Південної Кореї їдуть польські ковзанярі. У Сочі вони вибороли три медалі – золоту, срібну та бронзову. Чи з Пхьончхана вони повернуться принаймні з однією? Про це розповідає Анета Голувек з порталу sport.polskieradio.pl:
- Для мене найліпшою медаллю була б та, котру б виборов хтось, хто неначе вискочить з-за спин інших спортсменів. І сьогодні на увазі я маю, по суті, кожного з них. Це може бути хтось з жіночої збірної, як і з чоловічої. Було б чудово, якби таку медаль здобув Артур Вась – наш спрінтер. Він весь час перебував серед лідерів на Кубку світу. Також було б чудово, якби це був Збишек Брудка, який після чотирьох років тяжкої і виснажливої праці не лише на доріжках, але й поза ними (бо боротьба із травмами – це також праця) знову б показав свою велич. А він насправді великий, тільки весь час щось стає йому на перешкоді. На даний момент наша ковзанярська збірна не має кваліфікації, а отже й гарантованого права на участь в Олімпіаді. Але вони б мали такий шанс, якби звільнилося місце, тобто хтось, хто таку кваліфікацію має, вибув з боротьби. І найвірогіднішим сценарієм тут є той, що своє місце звільнять нам новозеландці.
- Чому саме вони?
- Бо там склалася така ситуація, що є лише двоє кваліфікантів, котрі потенційно беруть участь у змаганні на довші дистанції, а всі ми знаємо, що естафета – це не 500 метрів, але таких кіл декілька. На додаток, серед новозеландців є один спортсмен, що їздить тільки й виключно спрінти. Через це вони не є командою, спроможною вибороти медалі, адже той, хто їздить 500 метрів, більше кіл настільки чудово не проїде, а до фінішу має дійти вся команда. Тому ще не відомо, чи вони не відмовляться від цієї дисципліни. Я розмовляла з ковзанярами й вони кажуть, що це малоймовірно, що хтось відмовиться від такої участі, навіть така команда. Але, по-перше, командні змагання будуть наприкінці Олімпіади. І різні речі трапляються. Звісно, ніхто не бажає своїм суперникам травм, але вони можуть статися. Через це Янек Шиманський, Збишек Брудка і Конрад Нєдзвєдзький є сьогодні в такій ситуації, що чекають. І, можливо, їхня мрія збудеться та вони візьмуть участь у командному змаганні. А тоді не відомо, що там може статися.
- Згадана трійка – це бронзові медалісти Олімпіади в Сочі. Як ці спортсмени змінилися за ці чотири роки? Чи це зміни на ліпше?
- Кожен з них на чотири роки старший, ніж у Сочі. Тож напевно вони мають більший багаж досвіду – бо тут йдеться і про голову, і про досвід чотирьохголового м’яза. І, можливо, кожен з них пам’ятає також, що це може бути їхня остання Олімпіада. Тож це такі складники, завдяки яким вони будуть рішучими, аби показати найліпший результат і зробити в Пхьончхані те, на що, ймовірно, вже ніколи в житті не матимуть шансу.
PR24/А.М.