На дороги знову повернулися велосипеди, отже, пов’язана з ними тематика стає зараз особливо актуальною. І про це, власне, ми поговоримо із комісаром Ярославом Ґнатовським з Бюро дорожнього руху Головного комісаріату поліції.
Отже, коли велосипедисти з’являються на дорогах, то між ними і водіями, або між ними та пішоходами можуть виникати різноманітні конфлікти. І тоді, з одного боку велосипедисти, говорять: «Ми не маємо іншого виходу, ми мусимо так їздити, а дехто навіть не має іншого транспортного засобу». А з іншого – водії, сердиті, а навіть злі через те, що велосипедисти їздять бездумно, що вони різко завертають, що взагалі не знають правил дорожнього руху. Колись була якась Велосипедна карта, а зараз і цього, здається, вже навіть немає. Чи вони повинні мати з собою якісь документи, чи ні?
- Якщо їм виповнилося 18 років, то не мусять. А якщо не виповнилося, то вони повинні мати Велосипедну карту, яку, здаючи державний іспит, можуть отримати діти, котрим виповнилося 10 років. Але і водії, і велосипедисти мають свої гріхи. Так є, що винні бувають і одні, і другі. Звісно, ми повинні знати правила дорожнього руху, те, що ми можемо робити, а чого на дорозі нам робити не можна. Але розумний підхід до нашої спільної присутності на дорозі є основою того, аби ми їздили безпечно, приємно і без стресу.
- Це все правда. Але щоби їздити безпечно, треба дотримуватися якихось правил.
- Треба. Навіть пішохід, виходячи на проїзджу частину, повинен прочитати в Законі про дорожній рух про те, що як пішохід він може, а чого не може робити. А в нас я зауважив таку тенденцію, що коли я не керую велосипедом, то правила мене вже не цікавлять. А якщо я не пішохід, то мене не цікавлять правила про пішоходів. Ну, може, зазирну до правил, бо давно здавав іспит на водійські права, тож собі пригадаю. Але це дуже велика помилка. Ми повинні освіжати ці правові акти в пам’яті. Я не кажу про те, аби ми мали їх вирубаними наче з каменю, хоч повинні так мати, якщо йдеться про водійські права. Тим не менш, коли ми розпочинаємо сезон велосипедних прогулянок – а перед нами зараз травневі свята – то насправді повинні перевірити, принаймні з цікавості, чи щось в них не змінилося, чи я чогось не проґавив? Тим більше, якщо ми плануватимемо свої велопрогулянки з дітьми, з неповнолітніми, котрі перебуватимуть під нашою опікою.
- Ну тоді кілька банальних запитань. Чи такий велосипедист, будучи повнолітнім, звісно, може їхати по дорозі, якщо поруч є велодоріжка?
- Ні. Якщо велосипедна доріжка або виділена смуга є в тому ж напрямку, куди їде велосипедист, він абсолютно не може цього робити. Він повинен пересуватися доріжкою або смугою для велосипедів. Але більшу увагу я би тут звернув на тих, хто дозволяє собі нахабство на велосипедах. Так само як і водії, такі ж зустрічаються велосипедисти. Це дуже часта картина, особливо у великих містах: хтось їде чи по дорозі чи по велодоріжці, але коли зміниться світло світлофора, такий порушник відразу перескакує на пішохідний перехід, яким переїздить. А цього йому також не можна робити, адже коли поруч із переходом не пролягає велодоріжка, він повинен зійти з велосипеду і його перевести. А він таким чином намагається виграти соті долі секунди.
- А якщо весь час зелене світло і він просто їде зиґ-заґом…?
- Їде зиґ-заґом, створює небезпечну ситуацію для пішоходів, котрі йдуть по тротуару, як і для пішоходів, котрі йдуть по пішохідному переходу. І це неприпустимо. Поліцейські часто роблять зауваження. А в декотрих, вже крайніх, невідповідальних випадках вони виписують штрафи за такі порушення.
- Маю таке питання, що, може, приведе до тями декотрих велосипедистів, котрі могли про це не знати. Чи правда, що коли такий велосипедист, переїзжаючи через зебру, зіб’є на ній пішохода, то формально, з перспективи права він розглядається так само, як водій, що в’їхав своєю автівкою на пішохідний перехід і збив там людину? І за це є серйозне покарання?
- Звісно! По-перше, він пересувався пішохідним переходом, чого йому не можна робити. А по-друге, призвів до аварії, дорожньо-транспортної пригоди і збив пішохода. Отже, тут не до жартів. Тоді, коли ми виїздимо на дорогу, ми є повноправними учасниками дорожнього руху і несемо таку саму відповідальність, як водії автотранспортних засобів. Отже, насправді, те, що я пересуваюся велосипедом, не звільняє мене від обов’язку дотримуватися правил дорожнього руху. Те, що я їду велодоріжкою, також. Ми повинні пам’ятати про те, що маємо правосторонній рух, звертати увагу на інших учасників дорожнього руху, аби не було вихваляння, що ми вміємо їздити, не тримаючись за кермо, тобто жодного показу циркової їзди. Закон нам це забороняє: щонайменше одна рука повинна бути на кермі, а ноги – на педалях або на підніжках. Жодної довільності. Так ми можемо собі дозволити їздити по галявині, по своєму подвір’ї…
- А якщо двоє велосипедисів їдуть поруч?
- Правилами допускається можливість (колись – ні, але зараз – так), що велосипедисти можуть їхати поруч, але є одна умова: вони не повинні ускладнювати або перекривати руху іншим його учасникам. Отже, насправді, тут потрібний здоровий ґлузд. А не просто, що правила мені дозволяють, отже, ні про що інше не хочу знати. Мало того, правила мені дозволяють те, що колись не функціонувало: тоді, коли мають місце відповідні погодні умови, як сильна злива, вітер, сніг, що зараз став для нас несподіванкою в квітні, я можу їхати велосипедом по тротуарі, якщо дійду висновку, що така погода створює для мене небезпеку. Звісно, я маю пам’ятати про те, що абсолютну перевагу на тротуарі мають пішоходи, тож я мушу звертати на них особливу увагу.
- А водії також не янголи. І є такі, що майже зіштовхують велосипед убік. На якій відстані треба обганяти велосипедиста?
- Звісно, правила це детально описують. Треба зберігати відстань майже близько метра. Але насправді я би лінійкою цього не міряв. Ми повинні виконати маневр так, аби це цілковито не створило небезпеки для дорожнього руху, особливо для цього велосипедиста. Не може бути такої ситуації, коли, їдучи автомобілем, ми обганятимемо велосипедиста так, що він втратить панування над велосипедом, впаде в кювет, або, що ще гірше, станеться зіткнення з автівкою, котра його обганяла. Особливо, якщо йдеться про вантажні автомобілі, що часто обганяють велосипедистів на міжміських дорогах, то я нагадую всім водіям: шановні панство, велосипедист, котрий їде по дорозі, так само пересувається на транспортному засобі, тільки без двигуна.
- Ну, він розігнав машину, а тут що, гальмувати до нуля? Тож такий водій просто намагається так собі впритул…
- І, власне, через це трапляються дуже серйозні аварії. Це те, про що ви сказали: про обгін вантажівкою впритул. Звісно, ми повинні триматися здорового ґлузду. Велосипедисти, що їздять по дорогах, де не мають доріжок або смуг для велосипедів, де немає узбіччя або тротуарів, з котрих, можливо, вони могли скористатися, також мають пам’ятати про те, що вони не одні на дорозі. Окрім них, там є автотранспорт – і легковий, і вантажний.
PR1/А.М.