Обсяг інформації, що кожного дня нас атакує, для наших батьків чи дідів був доступним протягом усього року. Пересічний європеєць має справу сьогодні з трьома тисячами реклам щодня, – в метро, на вулиці, в комп’ютері, по радіо та ТБ...
Польський публіцист Ерик Містевич наголошує – ми повинні усю цю масу щоденного інформ-потоку переварити, але це неможливо, тому й шукаємо своїх однодумців у групі, де можна легше організувати інформаційний простір. Власне цьому й служать такі системи, як Facebook чи Twitter.
Ерик Містевич стверджує, що в журналістському середовищі модним стає iPhone-журналізм.
Ерик Містевич: Ні, слово iPhone-журналізм, це недобре слово, я шукаю іншої назви процесу становлення нових медіа, того, що діється нині у світі. Адже, у 2015 році у всьому світі буде півмільярда смартфонів, – телефонів з розширеними функціями, телефонів, які служать не тільки для розмов та отримання SMS-ів, але й, завдяки аплікаціям, – можна фотографувати, і відразу ж, висилати їх знайомим, короткими фразами вписувати важливі інформації, які потім «розмножуються» через системи типу Twitter...
Тож, ми маємо справу з новим світом медіа, який показує, що відправників інформації набагато більше, ніж тільки традиційні медіа.
Останнім часом можна помітити, як деякі польські телеканали, радіостанції чи редакції газет надають в Інтернеті користувачам можливість самому вписувати повідомлення, розміщати світлини чи короткі відеозвіти з даної події.
Ерик Містевич: Це вже діється. Світ нових медіа створюється у Сполучених Штатах, у Франції чи у Великій Британії. Організуються нові медіа, журналісти інколи полишають традиційні медіа. Характерним прикладом є постать Аріанни Гаффінгтон (Arianna Huffington), яка відійшла з великої, престижної редакції і створила свій інформаційний портал The «Huffington Post». Таких прикладів багато у Франції, де існує Atlantico чи Слейд. Такі місця поступово створюються і в Польщі. Також і традиційні медіа, як Polskie Radio, TVN 24, такі мадіа-групи, як Agora, видавець «Gazeta Wyborcza», групи Onet чи Interia, – усі вони шукають ідеї як перейти зі світу 1.0 до світу 2.0, а може навіть до світу 3.0, тобто створення соціальних товариств, – якою технікою це робити, яким чином створювати спільноти.
Причому у світі нових медіа гроші великої ролі вже не відіграють. Колись, щоб бути надавачем інформації, аби передавати щось людям, необхідно було мати дорогі друкарські машини, багато дорогого паперу, багато фарби, друкувати ті аркуші паперу, або мати радіо- чи телестудії, куди запрошуються гості і там з ними ведуть розмову. І комунікація була односторонньою.
А тепер багато грошей вже не треба, бо люди мають камери в телефонах, кожний може фотографувати навколишній світ, може безпосередньо передавати інформацію в реальному часі і цей спосіб передачі автентичний, бо робиться це з пристрастю.
Ми часто сприймаємо смартфони, як ґаджети, а тут виходить, що ці маленькі апарати перевертають нам світ і диктують своє бачення навколишнього світу...
Ерик Містевич: Традиційні мас-медіа опинилися під великим тиском смартфонів, бо тепер тяжко стверджувати, що смартфон, – це просто ґаджет. Це може для старших людей він ґаджет, бо вони не завжди усвідомлюють можливості (продвинутих) телефонних апаратів. А для людей, які сидять в темі, – це вже природний спосіб зв'язку. Такі особи хочуть бути на живо з приятелями, вони хочуть бути в реальних контактах з політиками, як наприклад, на послузі Twitter, – там люди на живо слідкують за політиками, їхніми коментарями і не треба тут ніяких редакцій чи журналістів, які опрацюють думки діяча, такі люди навіть спілкуються он-лайн з відомими людьми, і для них це вже реальний світ.
Спостереження Ерика Містевича беруться зокрема з подорожей, з участі в семінарах, конференціях чи симпозіумах.
Ерик Містевич: Я спостерігаю, що пропонують постачальники технологічного устаткування. У ці дні, наприклад, у Лас-Вегасі проходить найбільший у США ярмарок побутової електроніки – CES. Ця виставка показує, що технологічно людина вже підготовлена до процесу нових медіа. Трансмісійні (передавальні) мережі вже стали не тільки для обраних (як колись), а дешевшою і швидшою послугою. Кошти трансмісії даних наших смартофнів весь час знижуються, бо оператори застосовують пакети даних. Тепер ми повинні бути підготовленими до контентного (інформаційного) обміну.
Бо саме тепер велику роль відіграють так звані айфонщики зі своїми світлинами чи відеосюжетами, що їх вже використовують найбільші світові редакції. Звідки світ довідався, наприклад, про те як пасажирський літак, після зіткнення зі зграєю птахів, був змушений здійснити вимушену посадку на річку Гудзон прямо посеред Нью-Йорка? Довідався з відеофільму якогось перехожого, який зареєстрував цей момент на свій iPhone, а потім швидше за будь-які ЗМІ опублікував перше фото з місця події у мережі, а конкретніше у Твіттері. Приводнення обійшлося на диво без жертв.
Не можна було не запитати спеціаліста від нових медіа Ерика Містевича про його особистий смартфон.
Ерик Містевич: Я маю iPhone, маю також конкуренційний до iPhone пристрій з операційною системою Android на борту. І маю також традиційну, виключно для телефонних дзвінків, – стару Nokia. Я використовую різні речі, щоб побачити як вони функціонують.
Отже, нові часи в медіа-просторі надходять не так навіть швидко, у всякому разі у нашій частині континенту. У Польщі, наприклад, ще не з’явилася своя Аріанна Гаффінгтон (чи Аріан), може вже незабаром.
http://www.huffingtonpost.com/
http://www.erykmistewicz.pl/
В.П.