Після липневого саміту НАТО у Варшаві, від представників оборонної промисловості можна було почути голоси: тепер повинен настати добрий час для цього сектора, бо по-перше цьому сприятимуть рішення щодо збільшення витрат на захист окремих країн-членів Альянсу, а отже, польська армія неначе буде примушена складати нові замовлення в галузі оборони. По-друге, певною мірою, відкрилися нові можливості, оскільки говорилося про укладене між Польщею та Україною порозуміння щодо підтримки української армії. Крім того, польська оборонна промисловість шукає теж ринків в інших регіонах світу, а отже, чи цей оптимізм, який можна відчути в оборонній галузі – обґрунтований, чи найближчі роки виявляться для оборонного сектора країни – добрими роками?
А про перспективи оборонного сектора Польщі розповість гість Польського радіо, Ярослав Крук з порталу Defence24pl, який комплексно займається складними питаннями не лише національної але й глобальної безпеки.
Я.К.: Що стосується внутрішнього ринку, складається враження, що оптимізм має підґрунтя. Польська армія, згідно з заявами міністра національної оборони, виділить сто, сто двадцять, а то й більше мільярдів злотих на реструктуризацію та закупівлю нового обладнання. Тут треба пам’ятати, що до кожного одного злотого, який буде виділений на закупівлю обладнання, автоматично треба додати наступні три злоті, які треба буде призначити на витрати пов’язані з експлуатаційним циклом цього обладнання. Отже, сума зростає. Що стосується надій пов’язаних із закордонними ринками, то тут теж ситуація виглядає непогано. Дуже добре радять собі приватні підприємства, які в оборонній промисловості знайшли нішу і пропонують високоякісні, цікаві продукти, це наприклад «WB Electronics», який спеціалізується у безпілотниках та системах зв’язку. І «Lubawa», яка спеціалізується, починаючи від бронежилетів, через захист від мін і засідок, аж до камуфляжу. Останні події в Україні та Сирії підтвердили, що роль і значення камуфляжу дедалі зростає. Також і НАТО відкриває велику програму камуфляжу. Цей ринок розвивається, а наша «Lubawa» перемогла компанію «Saab» у тендері проведеному у Фінляндії.
Тобто це великий успіх, неабияка перемога?
Я.К.: «Saab» - це визнаний постачальник усілякого роду камуфляжної форми для американської армії, але, якраз, група «Lubawa» також завершує тут свою роботу, і теж буде прайм-контрактором для американської армії. Це нелегка справа, яка вимагає і фінансових засобів і зусиль, і часу.
Коли звичайний громадянин країни думає про оборонну промисловість, то в першу чергу, у нього на увазі будуть карабіни, боєприпаси, танки, ракети.
Я.К.: Основою оборонної промисловості є танки, ракети, літаки і таке інше, натомість, оборонна промисловість, у першу чергу, повинна асоціюватися з високоякісною сучасною зброєю та впровадженням модерних технологій. Ось, наприклад, у США спершу відбувається впровадження нових технологій в ділянці систем озброєння, а згодом використовується їх у цивільних цілях. Схожа система діє у Франції, Великобританії, усі ці країни строго охороняють розвиток власної військової промисловості. А представники дипломатії цих держав дуже дбають про те, щоб їхні виробники могли продавати даний продукт на інших ринках. Назагал, обов’язує правило, що стратегічну зброю для американської армії виробляється на території США, а стратегічну зброю для французької армії - виробляється на території Франції.
Ви тут згадали про США, Францію – це потентати в галузі оборонної промисловості, ці країни також найбільше заробляють на торгівлі зброєю, натомість, що стосується Польщі, чи Польща, хоч якимось чином, здатна конкурувати на цьому полі? Чи лише приречена на пошук цікавих, сучасних, але все таки нішових виробів?
Я.К.: Нашої оборонної промисловості не можна порівнювати з промисловістю Франції, про США вже й не кажучи навіть. Ми повинні знаходити ніші, в яких спеціалізуємося. Наші вироби мають бути високоякісними, або принаймні на дуже доброму рівні, і вони повинні бути «супер-технологічними». Деякі з покупців шукатимуть, саме, супер-новітніх виробів, інші натомість задовольняться пристойною якістю за невелику ціну. На позицію оборонної промисловості даної країни впливає декілька чинників. Це і зусилля дипломатії, і професійні представники, і співпраця зі спеціалістами, які ознайомлені з ринковими механізмами.
А отже, що, в даний момент, на ваш погляд, є найбільшою проблемою польської оборонної промисловості, що заважає, аби польське обладнання можна було ефективно продавати за кордоном? Чи це питання якості цього обладнання, чи, наприклад, якість є високою, але в технологічному плані це обладнання не дуже просунуте, чи це справа ціни, тощо? Яка ваша думка?
Я.К.: Фірми «WB Electronics» та «Lubawa» продають за кордон високотехнологічні продукти, і мають успіх. Натомість, польську оборонну промисловість треба об’єднати і не ділити її на приватну і державну. Отже, треба було б, створити платформу, яка матиме всі необхідні дозволи, наприклад, американські, якщо нас цікавить американський ринок, треба було провести дослідження ринку, який нас цікавить, тобто тут потрібна консолідація. Іноді наші продукти надто дорогі для потенційних покупців, іноді ці продукти не надто просунуті, іноді в нас просто не вистачає відповідних знань стосовно даного ринку.
Тобто, на ваш погляд, отой оптимізм представників польської оборонної промисловості він дещо перебільшений?
Я.К.: НАТО, коли ми говоримо про українську програму, виділяє на її реалізацію певну суму грошей, наприклад, сто мільйонів. Але справа в тому, що не лише ми одні є претендентами до цієї суми, охочих – багато, отже й конкуренція велика. У кожного з претендентів свої пропозиції щодо програми модернізації української промисловості, чи в справі адаптації української армії до вимог і стандартів НАТО, тобто за ці гроші йде велика боротьба. Нам треба також пам’ятати, що в України є свої, дуже добрі фахівці, що спеціалізуються в галузі продажу зброї. І вони вже багато дечого продали на різних, іноді дуже екзотичних ринках. Ще недавно Україна була одним із найбільших експортерів зброї. Продавала і своє виробництво, і те, що їй залишилося в спадок після Радянського Союзу. І українці дуже добре собі тут радять. А отже, якщо в українців є якесь своє виробництво, то, наприклад, вони можуть звернутися до нас про якісь конкретні елементи, які дозволили б їм осучаснити, модернізувати цей їхній продукт. І в такій ситуації, українці зовсім не є примушені купувати нашого бронетранспортера. У них, наприклад, є БТР-4, і українці можуть звернутися до нас про якіснішу електроніку, якіснішу систему розпізнавання до цього бронетранспортера. Проте, виникає запитання, чи ми будемо конкурентоспроможними, чи може ліпшою виявиться болгарська фірма?
У такому разі, які хіти може запропонувати польська оборонна промисловість? Свого часу були великі сподівання на самохідну гаубицю «Краб», але виникли проблеми з шасі, з рамою, які згодом і ліквідовано. Але чи це такий втрачений шанс оборонної промисловості?
Я.К.: Мені важко сказати, який попит закордонних армій на такого типу самохідні гаубиці, та як формуватиметься її ціновий рівень, беручи до уваги той факт, що тепер у «Крабі» є корейська рама. Хоч, безумовно, у багатих країнах світу можна пробувати продавати цю гаубицю. Нашим експортним хітом залишається бронетранспортер «Росомаха», тільки нещодавно 50 «Росомах» продано до Об’єднаних арабських еміратів.
Про те, як сьогодні виглядає польська оборонна промисловість говорив експерт з порталу Defence24pl Ярослав Крук.
Л.І.