Цього разу у рубриці "Економіка і бізнес" пропонуємо дві, дещо протилежні теми – успіх у Польщі зі слабоалкогольним напоєм сидр та можлива поразка польського проекту зі сланцевим газом.
Цього тижня стало відомо, що американська фірма «San Leon Energy» скоротила кількість пошукових концесій у Польщі. Тобто, заявляють її представники, компанія продовжує пошукові роботи зі сланцевого газу в Польщі, тільки у меншому масштабі… А ще ж кілька років тому польські ЗМІ цитували політиків, мовляв, у Польщі величезні поклади сланцевого газу, що ось-ось і над Віслою буде друга сланцева Америка, газети писали, що це паливо може, наприклад, забезпечити полякам непогані пенсії і так далі. Та минуло кілька років і сланцеві мрії розвіюються, а ми вже звикли до повідомлень про те, що чергова фірма полишає ринок пошуку сланцевого газу в Польщі. Ось і минулого місяця про це заявила фірма «Lane Energy», яка належить гігантові, компанії «ConocoPhillips», що відмовилася від подальшої роботи, бо з семи виконаних бурінь трьох концесій, достатньої кількості газу виявлено не було. При використанні найсучаснішої технології американці зробили навіть гідравлічну симуляцію, але це також не дало очікуваних результатів. Але ж, протягом п’яти-шести років ця заокеанська компанія заінвестувала у Польщі більше 220 млн. доларів, проте шансів на те, аби сланцевий газ використовувати у промисловому масштабі нема. Ще раніше Польщу полишили інші компанії, пов’язані зі сланцевим газом як «Exxon Mobil», «Talisman Energy», «Total», «Marathon Oil» i «Chevron».
Чи це вже справді фіаско національного проекту з пошуку та видобування сланцевого газу – запитує телеканал TVN24 BiŚ експерта паливного ринку Томаша Хмаля з Інституту Собєського:
– Мабуть тут кілька ключових причин, це певно біологія, вона яка є така і є, впливу на неї немає, про те, яка під землею скеля бурильники можуть дізнатися лише після того, як вони здійснять свердлення. Хоча американці кажуть, що скелі під землею в Польщі подібні – це не зовсім так. Сланцевий газ подібний, але ж він повсюди інший, не можна як в комп’ютері – робиш копію, вклеюєш і застосовуєш ту ж саму технологію, що й в Америці. Ні, бо наші сланці розташовані набагато глибше. Перші знахідки газу у Польщі не були, з точки зору нафтових фірм, обнадійливими, тому інвестори й відходять. Але з усього цього процесу, я думаю, поляки можуть зробити один важливий висновок. Необхідно проводити розумну сировинну політику, тобто впроваджувати добрі закони, які б заохочували фірми до пошуку своїх шансів також і в Польщі чи йдеться про газ чи про інші джерела. Я думаю, тут можна трохи й себе докорити, ми дійсно не маємо впливу на природу, на скелі, але ж ми маємо вплив на створення відповідних законів, – каже Томаш Хмаль.
Чи можна стверджувати, що це початок кінця цього великого сланцевого проекту і чи в ситуації, коли американські фірми полишають сланці в Польщі польські компанії повинні продовжувати роботу у цьому напрямку?
– Ми в якомусь сенсі переоцінюємо цей проект, адже спостерігаємо процес відходу чергових фірм. Концесій ще багато, натомість немає сенсу змушувати фірми, які належать державі, аби ті продовжували пошукове буріння. З самого початку ця ідея не була раціональною, фірми радше самі повинні приймати інвестиційні рішення. Тож, думаю, що необхідно надати більшу свободу правлінням компаній у прийнятті рішень – чи виходити з розпочатої інвестиції, чи ні.
Але, я маю певну надію на малі, інноваційні фірми, які повинні ще почекати на результати, адже в США видобуванням і розвідкою сланцевого газу у більшості випадків займаються саме малі фірми. Вони не прагнули блискавичного заробітку, як фірми-гіганти, вони змогли присвятити цьому більше часу, більше грошей і більше, я б сказав, винахідливості, щоб дістатися до того сланцевого газу. І саме вони стоять за сланцевою революцією в Америці. Чи так само буде в Польщі – я цього не знаю, але потрібно думати про малі фірми і створювати для них добрі умови, – каже Томаш Хмаль.
Отже, сьогодні на ринку сланцевого газу залишилися ще дві польські компанії – «Orlen Upstream» і згадана на початку сюжету «Lotos Petrobaltic», а також зарубіжні – «Petrolinvest» та «San Leon Energy». Усі вони все ще мають концесії на пошук сланців. Загалом, в Польщі діючих концесій на сьогодні 40, ними володіють 11 компаній (73 концесії на пошуки сланцевого газу вже вичерпалися), а бурінь до цього часу було здійснено 68.
Днями стало відомо, що уряд не буде працювати над сланцевим спецзаконом, який сприяв би спрощенню роботи для фірм, які займаються пошуком газу зі сланців. Можливо, що такий перебіг подій пов’язаний з літніми канікулами?
***
Ще два роки тому в одній з наших передач ми проголосили, що сидр – слабоалкогольний напій, виготовлений методом спиртового бродіння яблучних соків є польським напоєм 2013 року. Але, потім подумалося – може трохи переборщили, адже лише цьогорічна статистика показала, що сидр справді вже, нарешті обігнав деякі алкогольні напої – за останній рік поляки на напій з яблук витратили більше грошей, ніж на ром і джин, тобто поляки призначили на сидр у чотири рази більше коштів, ніж у попередній період.
Чемпіон Польщі серед сомельє Томаш Колецький-Маєвич з фірми «Cydr Green Mill» добре знається на сидрі:
– Сидр – це один з найстарших алкогольних напоїв придуманих людиною, ми вже його знаємо зі стародавніх часів чи з Єгипту і в пізніший період, але перш за все, з Британських островів. Незважаючи на наш яблучний потенціал, сидр до Польщі йшов дуже довго. Але, вже як потрапив до Польщі, то його популярність тепер різко зростає. Якщо два роки тому поляки пили 2 мільйони літрів сидру, то рік тому вже було 10, – каже Томаш Колецький-Маєвич.
Майстер радить пити цей яблучний напій не з пляшки, а повільно наливаючи його до склянки, він тоді розгазовується, трішечки наповнюється киснем, заспокоюється і смак стає чіткішим. П’ючи зі склянки, сидр буде вже більш делікатним, смак менш інтенсивним і досить привабливим. Томаш Колецький-Маєвич каже, що сидр має кислуватий, злегка терпкий смак, якщо його збагатити різними додатками – залежить від пори року: малина, полуниця, ягоди, а взимку додати дещицю алкоголю, меду, пряної приправи тощо – усі ці смаки добре доповнюють одне одного:
– Сидр дуже фрістайловий, але він, перш за все, дуже еластичний і аж проситься, щоб його трішки збагачувати нашими різними ідеями, – каже Томаш Колецький-Маєвич.
Таким чином, сьогодні сидр вже можна купити у Польщі в більшості маркетах, особливо влітку. А сомельє Томаш Колецький-Маєвич переконаний, що в перспективі кількох років споживання слабоалкогольного напою сидр, осягне у Польщі 30-50 мільйонів літрів. Сомельє додає: сидр малокалорійний напій, так що можна сміливо його пити навіть тим, хто бореться за свою струнку фігуру, адже у 100 мілілітрах напою лише 36–42 калорій.
TVN24 BiŚ/Newseria.pl/В.П.