У Варшаві відбулася презентація рапорту групи вчених за участю двох колишніх міністрів економіки під гаслом “Сировинна політика Польщі”. Автори піддають критиці дії уряду по відношенню до сировинної економіки, мовляв, тут і хаотичність рішень, і юридичний безлад. І що взагалі Польща проспала кілька років буму використання мінеральних ресурсів. Автори документа стверджують, що сировинна тематика практично не присутня в стратегічних урядових документах. Рішення про експлуатацію покладів неабиякого значення для країни інколи приймаються на районному рівні. Тим часом, Польща – країна, багата на поклади, вона неабиякий виробник мінеральних ресурсів, наприклад – мідь (6 місце у світі), срібло (2-ге місце), цинк, олово, рідкісні метали, вугілля та багато іншої, хімічної та скельної сировини.
Один з авторів рапорту, колишній віце-прем’єр і міністр економіки Польщі Єжи Гауснер розтлумачив значення якісної сировинної політики:
– Настала певного роду глобальна зміна в економічних стосунках, ми знову опинилися у світі сировинних змагань. Наприклад, рідкісноземельні елементи чи той же сланцевий газ – це свідчення тієї конкуренції. Зверніть увагу, протягом 15–20 років Сполучені Штати, завдяки сланцевій революції, змінили свою позицію в системі економічних сил. Країна перетворилася із залежної від енергетичного постачання в країну, яка сама постачає енергію і великою мірою формує ситуацію на міжнародних ринках. Це не сталося просто так, це був складний процес, в якому велику роль відіграли приватні підприємці, але неабияке значення належить і державному механізмові, – каже Єжи Гауснер.
Колишній міністр економіки Польщі переконаний, що сировинний бум тривав до 2011 року і тепер настали досить важливі зміни, нині спостерігається тенденція зниження цін сировини. Ті країни, які подбали в періоду буму про розвиток, в часи падіння кон’юнктури опинилися в дещо кращій ситуації:
– У рапорті ми стверджуємо, що Польща не має сировинної політики, звичайно на цю тему тривають дискусії, існують певні дії Міністерства економіки чи Міністерства довкілля, – але це не цілісна політика. Ми також стверджуємо у виданні, що ми проспали період сировинного буму, про що свідчить складна ситуація у вугільній галузі. Вона виникла не тільки внаслідок зниження цін на вугілля, але й унаслідок нашої внутрішньої недбалості – ми під час сировинного буму не модернізували виробництва і не провели реструктуризації польського гірництва, – каже Єжи Гауснер.
Експерт звертає увагу на чотири наслідки для Польщі через відсутність дій в період сировинного буму у світі:
– По-перше – це можливість поступової втрати нашої вітчизняної виробничої бази. Сировина, – це основа конкурентноспроможності власної виробничої бази. Друге – звертаємо увагу на обмеження можливості застосування найсучасніших технологій, які необхідні для доступу до так званої критичної сировини.
Це, у свою чергу, може призвести до послаблення економічної безпеки Польщі. Міжнародна господарча залежність може бути для нас менш корисна, ніж дотепер, вона може означати послаблення нашої суб’єктності, – каже Єжи Гауснер.
Рапорт “Сировинна політика Польщі” наголошує: Польщі потрібна сировинна стратегія, тим більше, що країна над Віслою має багато власних покладів, які часто не загосподаровані і навіть не досліджені:
– Ми, зокрема, наголошуємо, що ось уже тридцять років у нашій країні не ведеться систематична геологічна робота. І справа в тому, що сьогодні немає сенсу працювати над сировинною стратегією, оскільки її нема кому здійснювати. Тому ми створили документ про сировинну політику, де говоримо, що спершу треба було б створити інституційний механізм для цієї політики, аби можна було використати власний потенціал. І цей рапорт присвячений не енергетичній, а саме сировинній політиці. Ми пишемо про мінеральні ресурси, – каже Єжи Гауснер.
Автори рапорту подають причини відсутності політики про мінеральні ресурси в Польщі:
– У Польщі, так звана, силосна структура державної адміністрації. Вона живе сама для себе, вона відтворюється, не співпрацює, немає координації дій. Це також низька, вузькопрофільна компетентність осіб на керівних посадах. Це й відсутність добрих, професійних урядових агентств, які могли б займатися окремими галузями. Це й обмежені фінансові інструменти, які повинні все більш розбудовуватися, все ще низький рівень ощадливості інвестицій, “реактивний” стиль управління, недосконале право і неефективне регулювання, – каже Єжи Гауснер.
Після презентації рапорту “Сировинна політика Польщі” інший його співавтор, також колишній віце-прем’єр і міністр економіки Польщі Януш Штайнгофф зрадів можливості поговорити про Україну:
– Багато польських фірм заангажувалося в Україні у пошуки, розвідку та видобування покладів. Маю надію, що Україна у цей період прискорить реформи у цій галузі, вона повинна, – якщо говорити про концесії на пошуки, розвідку та видобування покладів, – пристосувати право до того, яке діє в Європейському Союзі. Маю надію, що Україна дуже зацікавлена залученням не тільки закордонного капіталу, а й інтенсифікацією діяльності своїх фірм, перш за все, у ділянці видобування носіїв енергії. Адже, в Україні є поклади природного газу і треба зробити все, аби залежність від Російської Федерації принаймні зменшити, – каже Януш Штайнгофф.
“Ми хочемо співпрацювати з Україною”, – наголошує колишній міністр економіки Польщі:
– Польща, фактично, вже наступного року буде мати абсолютно інший рівень енергетичної безпеки. Адже, ми розпоряджатимемося усією інфраструктурою, яка дасть можливість здійснювати імпорт газу з інших, ніж російський, напрямків. Що не означає, що ми не будемо купувати російського газу, це означає, що ми купуватимемо його тоді, – я не кажу про довготермінові контракти, – коли його ціна буде для нас вигідною.
Тому ми підтримуємо усі дії в Євросоюзі, які лібералізують ринок газу та електроенергії. Маю надію, що у цій справі ми будемо активно співпрацювати з Україною. Очікую, що Україна, по-перше, відкриється для інвесторів, пристосує своє право і будуватиме енергетичну безпеку також спираючись на співпрацю з ЄС. Адже вона вважається найбільшою транзитною країною в Європі, володіє потужними підземними резервуарами зберігання назу. Українці повинні зменшити енергоємкість своєї економіки, мусять обмежити споживання блакитного палива, – каже Януш Штайнгофф.
Але польський експерт переконаний, що в Україні все це йде у доброму напрямку:
– Усі ті нелегкі для суспільства рішення, як наприклад, перехід на ринкові ціни електроенергії та газу, це ті кроки, які Польща вже пройшла раніше, кілька років тому... Я усвідомлюю, що Україна сьогодні має багато проблем, але симпатія поляків до українців дуже велика. Ми можемо допомагати Україні в різних галузях економіки, – каже Януш Штайнгофф.
Словом, повертаючись до рапорту “Сировинна політика Польщі”, можна сказати, що його понеділкове оприлюднення започаткувало дискусію про довготривалу, цільну, державну політику у сфері використання мінеральних ресурсів.
Володимир Прядко