У рубриці Економіка і Бізнес сьогодні ми побуваємо у Вроцлаві і Щеціні, дізнаємося, як у цих містах діють українські ресторани.
Минулого разу ми відвідали Краків («Smak Ukraiński», «Ukrainian Pub», «Здибанка»), сьогодні буде Вроцлав («Kozacka Chatka») і Щецін («Ukraineczka» i «Kuchnia ukraińsko-rosyjska»). Але спершу – столиця Нижньої Сілезії з її «Козацькою хаткою» – українська і кримська кухня.
Співвласниця «Козацької хатки» Ірина Єзьор каже, що відкриття українського ресторану у Польщі не відрізняється від відкриття будь-якого іншого, єдина проблема – так це роздобути рушники, глечики та іншу атрибутику.
Проте, відомо, що українська кухня не така популярна у Польщі як італійська, грецька чи азійська – чи не ризикувала Ірина, започатковуючи свій бізнес? А може, вона раніше мала вже досвід роботи у цій сфері?
– Я особисто раніше не працювала в ресторанах, але моя подруга Олена такий досвід справді має. Спершу ми перевірили, чи є у Вроцлаві подібний ресторан, – нема. А Олена ж чудово готує і добре знає нашу кухню. Єдине, що трішки, може, побоювалися якихось історичних моментів, не всі ж поляки палають до українців коханням...
Словом, пішли на ризик і не шкодуємо, від людей чуємо багато позитивних відгуків. Це був правильний вибір, – переконує Ірина Єзьор.
Сьогодні «Козацька хатка» у Вроцлаві вже у двох місцях
– Перший пункт ми відкрили у січні минулого року, а через рік – другий. Уявіть собі, – у Вроцлаві можна відкрити ще пару місць з нашою кухнею, ми бачимо, що людям подобається, тим більше, що наша кухня недорога. Тобто, перспектива у Вроцлаві є. Крім цього, ми час від часу отримуємо запити, чи не могли б ми створити «Козацьку хатку» і в інших містах, – ми відкриті для подібних пропозицій, – каже співрозмовниця.
Ірина Єзьор говорить, що назва закладу, «Козацька хатка», походить від того, що приміщення першого ресторану маленьке, та й не хотілося засновникам відразу починати з великого об’єкта.
– А «Козацька», тому що ми, з нашою кухаркою Оленою, із Запоріжжя і зрозуміло, що у нас же й острів Хортиця, і козацькі традиції. Тому вирішили – буде невеличка «Козацька хатка» з українською кухнею. Одна з наших «Хаток» знаходиться у західній частині міста, а друга, фактично, у центрі, недалеко вулиці Сілезьких повстанців, на Енергетичній.
Перед відкриттям ми побували в російських і українських ресторанах у Кракові і Варшаві, а про інші заклади з українською кухнею ми чуємо від людей, які в них побували – що вони там куштували, що сподобалося, а що – ні, – підкреслює Ірина Єзьор.
Ціни у вроцлавських «Козацьких хатках», здається, не кусаються:
– У нас не треба мати багато грошей, щоб добре поїсти, потрібно 10-15 злотих. Вареники, наприклад, – 10 злотих, а порція немала. Щоб з’їсти дві страви і чимось запити, то вистачить 20 злотих.
До нас спочатку більше приходили українці, але тепер все частіше поляки, – їх, мабуть, вже 80%. Одні приходили до нас раніше і їм сподобалося, інші бували в Україні і тепер, повернувшись додому, намагаються знайти той смак, який запам’ятали під час подорожей, – каже Ірина Єзьор.
Ірина Єзьор вважає, що українська кухня має перспективи на польському ринку:
– Мені здається, перспектива є. Справа в тому, що всі європейські кухні вже добре відомі в Польщі. Всі знають італійську, іспанську, кожний був у китайському ресторані, а така регіональна кухня, як українська чи угорська, – тут у них все ще попереду і перед нами, на мою думку, хороші перспективи, – переконує Ірина Єзьор.
Це був Вроцлав, а тепер – на північ, ближче до моря. У воєводському місті Щецін також є де з’їсти український борщ. Тут діє ресторан «Ukraineczka» (Україночка) і «Kuchnia ukraińsko–rosyjska» (тобто Українсько-російська кухня).
Ми зателефонували до Щеціна, і відповіла офіціант-розпорядник Олена...
Нагадаю, ми перебуваємо у Щеціні, де можна відчути себе начебто десь над Дніпром. За умови, що ми побуваємо на обіді в «Україночці». Власниця ресторану «Ukraineczka» Ірина Ніколенко переконана, що її заклад найбільш український в усій Польщі...
– Мій підхід до того, як відкривати ресторан, був зовсім іншим. Звичайно, можна нарікати, що було тяжко, але кому ж легко? Спершу треба було піти до адміністрації, заснувати фірму, а далі вже відомим шляхом, – Санітарно-епідеміологічна станція, тобто санепід, отримання концесії і так далі. До Україночки я мала ресторан над морем, тому у мене вже були столи, стільці... Якщо людина хоче відкрити ресторан на 60 осіб (це залежить, якого класу ресторан, бо можна й мільйони в нього вкласти, а можна зробити щось типу їдальні), то в середньому (спорядження, кухня, меблі), потрібно мати хоча б 60 до 100 тисяч злотих.
Все залежить від того, що хочеш створити, бо я, наприклад, багато що робила власними руками. Наприклад, знайомий український художник оформив відповідний внутрішній дизайн, – каже Ірина Ніколенко.
Ірина Ніколенко зі щецінського ресторану «Україночка» вважає свій заклад типовим рестораном української кухні:
– Я була майже повсюди, але мій ресторан, фактично, єдиний оригінальний, справжній, де і кухарі, і офіціанти, і власник, і страви – все українське. У нас немає смаженої капусти на салатки, немає «схабового» та інших польських страв, – сало, помідори, горілка, пиво, – все з України. У нас навіть пахне українською природою.
Взагалі я б хотіла відкрити ще один ресторан, можливо, у Познані або у Вроцлаві, так, щоб поближче було до Щеціна, – каже Ірина Ніколенко.
В.П.