Поки у Польщі продовжують шукати сланцевий газ, Брюссель знову й знову повертається до цієї важливої паливної справи. Як тільки в євросоюзній столиці починаються дебати на тему сланцевого газу, у Варшаві стримують подих, – бо все ще існує загроза, під впливом екологів, зелених, лібералів та ґазпромівського лобі, заблокування розвитку використання неконвенційного палива.
На польських полях – від моря до гір – спеціальна, часто великогабаритна техніка продовжує пошук сланцевого газу. Адже його поклади в Польщі чи не найбільші на континенті. Дискусія про це паливо знову побачила світло денне, адже днями у Брюсселі опубліковано рапорти, які за дорученням комісара у справах довкілля опрацювала одна з консалтингових фірм.
У них наголошується на потенційному ризику, пов’язаному з видобуванням сланцевого газу. Автори, зокрема, написали про небезпеку забруднення ґрунтових та поверхневих вод. Піддано також під сумнів метод гідравлічного розриву пластів, завдяки якому газ видобувається за допомогою сильного напору води, створюючи тріщини у гірських породах. При цьому застосовуються сильні хімічні речовини.
В іншому документі говориться про негативний вплив такого методу видобування сланцевого газу на клімат.
Колишній віце-прем’єр і міністр економіки Польщі Януш Штайнгоф переконаний, що євросоюзна дискусія на тему видобування сланцевого газу – не суттєва і що немає жодного доказу, що добування газу зі сланців винятково шкідливе для довкілля.
– Я не знаю серйозних наукових досліджень, які показували б якусь виняткову шкідливість видобування сланцевого газу для довкілля. Бо якщо ми порівняємо наслідки впливу на природне середовище способу видобування сланцевого газу з використанням системи гідравлічного розриву пластів, наприклад, з наслідками, пов’язаними з видобуванням бурого вугілля, тобто відкритим способом чи промисловим видобуванням кам’яного вугілля під землею, то наслідки при видобуванні сланцевого газу – набагато менші, – каже Януш Штайнгоф.
Експерт Марек Міхель, бюро якого займається нафтою і газом, також не погоджується з екологами, що техніка гідравлічного розриву пластів може забруднити ґрунтові води.
– Ґрунтові води знаходяться на вищих рівнях, ніж сланцевий газ. Найглибше поклади ґрунтових вод заходяться в околицях міста Лудзь (Łódź) – на глибині майже 1 тисячі метрів. Такі глибокі колодязі запроектовані і вода там добувається. А сланцевий газ, принаймні у Польщі, – знаходиться в межах 3 тисяч метрів. Тож, зараження ґрунтових вод радше неможливе, – каже Марек Міхель.
А Януш Штайнгоф вважає, що думки про виняткову шкідливість видобування сланцевого газу – це наслідок діяльності різного роду лобі.
– Прийняття деякими парламентами європейських країн мораторію на добування сланцевого газу – це наслідок безпредметної дискусії. Маю надію, що Європейський Парламент не піддасться таким псевдоаргументам. І хочу вірити, що і в подальшому всі подібні проблеми регулюватимуться правом окремих країн Євросоюзу.
Піклування за довкіллям у випадку шахтарської діяльності в Польщі проводиться досить серйозно і маю надію, що і в майбутньому так воно й залишиться, – каже Януш Штайнгоф.
Пошук сланцевого газу продовжується
Експерт польського Фонду CASE Мацєй Соболєвський посилючись на те, що Євросоюз, все ж таки, не впровадив заборону видобування сланцевого газу, а тільки загострив умови пошукової та експлуатаційної роботи, впевнений, що суворіші правила охорони довкілля при цьому не заблокують зисків з видобування неконвенційного палива.
– Я думаю, що Європейський Союз, зі своїми правилами охорони довкілля, становить гарантію того, що розвиток цього сектора проходитиме збалансовано і всі сторони цього процесу матимуть змогу відповідним чином забезпечити свої інтереси. Навіть у тих євросоюзних умовах, які становлять гарантію, що довкілля не піддаватиметься деградації, сланцевий газ можна видобувати з економічною вигодою, – каже Мацєй Соболєвський.
Отже, євросоюзні документи стверджують: кожна країна ЄС має право до самостійного рішення у справі видобування сланцевого газу.
На цьому також наголошує Піотр Дудзінський з Посольства Королівства Норвегії.
– Для Польщі сланцевий газ – це великий шанс, але й неабиякий виклик. І в формальному сенсі, тобто необхідність створення певних умов для всіх, хто вміє такий газ добувати, і в технологічному сенсі, адже необхідно володіти відповідними технологіями. Тож почекаймо, поки цей газ буде, бо для цього ще необхідно подолати певний шлях, – каже Піотр Дудзінський.
Януш Штайнгоф наголошує: видобування газу зі сланців – це великий шанс для Польщі.
– Я маю надію, що ми матимемо газ, що наша країна буде все менш залежною від одного великого постачальника, що ми зможемо диверсифікувати постачання енергоносіїв. Бо дуже часто недалекоглядність багатьох євросоюзних діячів полягає в тому, що з одного боку вони приймають кліматично-енергетичний пакет, який передбачає необхідність заміни носіїв енергії, а другого боку, вони забороняють видобування сланцевого газу, – каже Януш Штайнгоф.
У варшавському Центрі суспільно-економічного аналізу (CASE) підрахували, що видобування сланцевого газу може до 2025 року збільшити постачання у бюджет Польщі навіть на 90 млрд. злотих.
Польське ВВП зросте на піввідсотка, а місць праці прибуде на рівні півмільйона.
Експерт Мацєй Соболєвський каже, що точніші дані будуть відомі 2015 року, але вже сьогодні відомо –- добування сланців буде рентабельним.
– Нас все одно здивував масштаб макроекономічних наслідків, які можуть статися у максимальному варіанті. Ми не сподівалися, що так насправді сектор сланцевого газу може стати для Польщі новим імпульсом розвитку, що його можна буде порівняти навіть зі вступом Польщі до Європейського Союзу, – каже Мацєй Соболєвський.
Радник Фонду CASE Анджей Цивлік вважає, що видобування сланцевого газу необхідно сприймати не тільки як бізнесовий проект, а й як суспільний захід.
– Цей сценарій і його реалізація є такого масштабу, як Євро-2012. Його не можна розглядати лише в енергетичних категоріях, а і в суспільних аспектах, – каже Анджей Цивлік.
Експерти переконані, що видобування сланцевого газу у промисловому масштабі розпочнеться у Польщі 2017 року, а справжніх результатів слід очікувати ще через кілька років.
В.П./IAR