У «Культурній рубриці» розповідаємо про Національний фестиваль польської пісні в Ополі, який вже 56 років організовує Польське телебачення.
Національний фестиваль польської пісні в Ополі завершився на початку цього тижня, а недільний концерт «Не питай про Польщу #30 років свободи» дивилися чотири мільйони глядачів.
«Не питай про Польщу #30 років свободи» - це концерт, під час якого польські артисти різних поколінь заспівали пісні, знакові для останнього тридцятиріччя вільної Польщі.
56 –ий фестиваль Ополє-2019 тривав чотири дні, на сцені виступило понад сто виконавців, а їхні виступи були поділені на традиційні вже концерти – «Від Ополя до Ополя», «Прем’єри», «Альтернативна сцена» і вже згаданий «Не питай про Польщу...»
Перший фестиваль польської пісні в Ополі відбувся у червні 1963 року. Ідея створити такий фестиваль належала письменникові та журналістові Єжи Ґриґолюнасу. Його підтримали композитор і журналіст Матеуш Свєнціцький та тодішній мер міста Ополе Кароль Мусьол. Перший фестиваль можна порівняти із землетрусом – організатори запросили молодих музикантів, які грали «біґбіт», іншими словами – рок-н-рол. Не забуваймо, у шістдесяті роки рок-н-рол звучав тільки на гнилому Заході, а в країнах соціалістичного щастя такої музики не було... був біґбіт. Разом із «біґбітніками», до Ополя приїхали артисти культової «Пивниці під Баранами»... А журналісти так повідомляли про перший день фестивалю:
- Найчисленнішими були гості з Варшави та Кракова, особливо – студентські музичні колективи. Критики вважають, що забагато було дивних і хитромудрих текстів і замало хітів у доброму значенні цього слова. У всякому разі це був гарний початок виступів у прекрасному амфітеатрі в Ополі. Нагороджено пісню у виконанні Ганни Конечної.
Але справжньою тріумфаторкою першого фестивалю польської пісні стала Ева Демарчик, тодішня студентка, пов’язана з «Пивницею під Баранами», карківським кабаре, яке створили молоді актори, композитори і співаки. В Ополі у 1963 році Ева Демарчик отримала індивідуальну нагороду за виконання трьох пісень – «Каруcель з Мадоннами», «Чорні ангели» і «Пейзаж», музику для яких написав композитор Зиґмунт Конєчний. Послухаймо пісню «Каруcель з Мадоннами» (Karuzela z Madonnami), на слова Мірона Бялошевського.
На Першому фестивалі польської пісні в місті Ополє було вручено 34 нагороди, вирізнено 31 пісню, до восьми з них тексти написала Аґнєшка Осєцька. Але у 1963 му році засвітилася ще одна зірка польської естради – Чеслава Нємена. Він виконав пісню «Під папугами» (Pod papugami), яку потім співала вся Польща і яка дочекалася десятків інтерпретацій у прерізних музичних стилях... А ми слухаємо оригінальне виконання від Чеслава Нємена разом з Bossa Nova Combo:
Перший фестиваль польської пісні в Ополі проігнорували деякі тодішні зірки, як Єжи Поломський чи Слава Пшибильська. Думаю, якби вони знали, яке майбутнє чекає цей захід – змінили би свою думку. Фестиваль відбувається вже 56 років, єдиний виняток був у 1982 році, коли вирішено не проводити цього свята через воєнний стан, який тоді панував у Польщі.
Виступити на опольській сцені – це шанс для молодих виконавців і престиж для музикантів, які вже мають доробок. Коли відбувався Фестиваль в Ополі – польські вулиці порожніли, - говорить польська співачка Кристина Пронько:
- Колись, у 60-70-80-ті роки, польські вулиці порожніли, як відбувався фестиваль в Ополі. Усі мали тему для розмов, а ЗМІ, котрі масово приїжджали на цей фестиваль, мали теми на всі літні канікули.
Нині, щоправда, літні канікули запонюються у ЗМІ теж іншими темами, не тільки опольським фестивалем. Але про свято польської музики ми, журналісти, говоримо місяць... червень, тому що саме у червні відбувається фестиваль.
Цьогорічний 56-ий Національний фестиваль польської пісні в Ополі почався 14 червня, вже традиційним концертом «Від Ополя до Ополя». Це – конкурс молодих виконавців, котрі на музичній сцені роблять перші кроки. Свій талант і можливості показало дванадцять дебютантів. А серед них - Сарґіс Давтян, 17-річний хлопець вірменського походження. Сарґіс так говорив перед виступом про свою пісню «Скажи» (Powiedz), яку сам написав:
- Це мій перший сінгл, який вже вийшов. Це романтична пісня, тому що й тема така, і емоції теж. Можливо, це не є якась прекрасна love story, - з тексту випливає, що тут не буде геппі-енду. Але життя продовжується і я йому радію.
Радіти життю Сарґіс Давтян має усі підстави – адже це він переміг в конкурсі «Дебютів» і виграв «Каролінку», тобто премію імені Анни Янтар (30 тисяч злотих). А ми слухаємо пісню, яка принесла Сарґісу перемогу:
«Не питай про Польщу #30 років свободи» - концерт, про який ми згадали на початку програми. На сцені виступили молоді виконавці, народжені після 89-го року, і артисти, котрі вже мають свої зірки на Алеї Зірок в Ополі. Наприклад, Анна Вишконі:
- Я виступаю на цій сцені двічі. Буде пісня з мого репертуару, але теж я виконаю пісню з репертуару легендарного гурту «Maanam». Її співала легенада польської музики Кора. Для мене це надзвичайна честь і величезний виклик. Торік відійшла від нас Кора, яка завжди була, і залишиться для мене іконою.
Крім Анни Вишконі, на опольскій сцені цьогоріч виступили зірки польської естради: Ришард Ринковський, «De Mono», Кшиштоф Цуґовсьий, «Kombii», Мариля Родович, Ігор Гербут з гуртом «LemOn» і багато багато інших... F серед них – Міхал Вісьнєвський, лідер гурту «Ich Troje». Вісьнєвський повернувся до Ополя після років мовчання, і, як казав у розмові з Польським радіо, трохи хвилювався, тому що Ополє – це для нього найважливіше польське місто:
- Цей фестиваль дав мені квиток до нового життя. Думаю, все, що я хотів сказати, я сказав в Ополі, коли ми вчергове заповнили опольський амфітеатр. Це була велика честь для мене знову там бути, і я подякував публіці за те, що вона змінила моє життя. Зрештою, у Польщі не знайдете музиканта, артиста, для якого Ополе нічого б не означало. Це столиця польської пісні. І навіть якби я хотів трохи понарікати на те, що мене тут не було майже 15 років, то і так треба щиро сказати: на Ополе не можна ображатися.
Говорив Міхал Віснєвський, лідер «Їх Троє», який, до речі, свого часу представляв Польщу на Євробаченні. Але найбільшого на цьому пісенному конкурсі досягла Едита Ґурняк, котра рівно 25 років тому заспівала пісню «Це не я була Евою» (To nie ja byłam Ewą) і виборола друге місце.
Але на початку передачі ми згадували про біґбіт... І саме цьому жанру музики був присвячений концерт на «Альтернативній сцені» в Ополі. Що саме ховається під назвою «альтернативна», питаємо художнього керівника TVP Kultura Міхала Вархола:
- Це альтернативна музика стосовно самого фестивалю польської пісні в Ополі, але передусім – це альтератива для так званого мейн-стріму на польському музичному ринку. Ми, як організатори цього концерту, не хочемо зачиняти двері іншим музичним жанрам, ніж популярна музика.
Цьогоріч виступають музиканти, які грають електронну музику, які грають рок-музику. У першій частині концерту вони по-своєму інтерпретують пісні «біґбітніків», а нагадаю, це «Czerwone gitary», «Skaldowie», «Polanie», «Breakaut».
У другій частині концерту молоді, альтернативні музиканти виконали свої авторські твори. Альтернативна сцена завершилася концертом Томека Ліпінського легенди польського панк-року, котрий цьогоріч відзначає 40 років творчої, активної діяльності. Пісня Ліпінського, написані у пізні 70-80 роки, не втрачають актуальності й сьогодні. Це показав його виступ на цьогорічному Фестивалі польської пісні в Ополі.
Але завершення передачі я би хотіла, щоби прозвучала пісня Барбари Вронської, молодої артистки, котра – як сама зізнається - змінює музичні стилі як рукавички. Пісня «Не чекай» (Nie czekaj) ідеально вписується в опольську атмосферу біґбіту.
Запрошую послухати звукову версію передачі
Яна Стемпнєвич