«Казимир Малевич і в Україні, і в Польщі, є постаттю, яка асоціюється з радикальними пошуками у мистецтві. У творчості номінантів – фіналістів цьогорічної премії Малевича я чітко бачу цей радикальний пошук», каже Малґожата Людвісяк, директорка Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» у Варшаві, який підтримує премію Малевича з самого початку її заснування у 2008 році.
Фіналісти цьогорічної – Микола Рідний, номінований галереєю «Лабіринт» з Любліна, Саша Курмаз, якого висунула Школа фотографії Віктора Марущенка, та Іван Світличний, номінований Національним художнім музеєм України.
«Неймовірно приємно, що нас об’єднав Малевич, який, насправді, вже давно об’єднує польський та український народи. Його ім’я відоме цілому світові. Його роботи неймовірно ціняться. Багато галерей у світі мріють про те, аби мати в своїй колекції хоча б одне полотно Малевича. Ми дуже сподіваємося, що цьогорічний лауреат премії досягне такого визнання в майбутньому», – зазначив на урочистій церемонії вручення премії голова журі та директор Польського Інституту у Києві Бартош Мусялович.
– Переможця визначало журі у складі дев’яти осіб – представників художніх інституцій і художників з Польщі та України. Малґожата Людвісяк, директорка ЦСМ «Замок Уяздовський», Януш Балдиґа, професор Університету мистецтв у Познані, Микита Кадан, лауреат премії Малевича – 2016, Тетяна Філевська, засновниця Інституту Малевича, Наталія Жеваго, директорка освітньої організації «Культурний простір», Катерина Філюк, кураторка Фонду «Ізоляція», засновник арт-центру «Я Галерея» Павло Гудімов та директор новоствореного Українського інституту Володимир Шейко.
Іван Світличний. Ім’я лауреата премії Малевича, відкривши конверт і під оплески присутніх, оголосив Надзвичайний і повноважний посол Польщі в Україні пан Ян Пєкло.
– Іванові Світличному 30 років. Він закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв. 2018-го переїхав до Києва. Розмова з художником дещо згодом. А зараз до уваги слухачів Польського радіо кілька моментів з урочистої церемонії вручення Премії. Ще до цього урочистого моменту церемонії молодий художник заслужив оплески та теплу підтримку присутніх, коли отримував на сцені спеціальну відзнаку Києво-Могилянської бізнес-школи «За проривний концепт».
Пояснює Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської Бізнес-Школи:
– Для нас слово «концепт» тут важливе. Для нас Малевич – ознака переходу від матеріальних домінант до якихось концептуальних ідей і вимірів та духовного життя. І тут багатоплановість, багатовимірність дуже важлива.
Володимир Шейко, директор Українського інституту, член журі Премії Малевича-2018:
– Я голосував за Івана, тому мені дуже приємно, що він став переможцем. Мені здається, що він – втілення того, в ім’я чого вручається ця премія. В нього дуже великий творчий діапазон, вітальність і класне змістове наповнення робіт.
Премію імені Казимира Малевича Польський Інститут у Києві разом з іншими партнерськими інституціями вручає щодва роки з 2008-го. Лауреат цьогорічної Іван Світличний отримає грошову винагороду у 3 тисячі євро. А за сприяння Українського інституту – мистецьку резиденцію в Центрі сучасного мистецтва у Варшаві «Замок Уяздовський».
Володимир Шейко:
– Ми долучилися на запрошення Польського Інституту і доєдналися до вже доволі великої кількості українських інституцій, які в минулих роках підтримували премію імені Малевича. Для мене цей крок був абсолютно природним і логічним, тому що для нас було важливо започаткувати співпрацю з Польським Інститутом і створювати двосторонні можливості для українських і польських митців. Коли ми домовилися про підтримку цьогорічної премії, з’явилася ідея, чому б Українському інститутові не зробити зустрічний жест і не започаткувати в Польщі премію для сучасних польських художників і теж нагородити переможця резиденцією або іншою можливістю в Україні. Це своєрідний жест подяки Польському Інститутові, який саме цією премією зробив багато для сучасних українських художників. Нам би хотілося зміцнити цю співпрацю та створити такі ж можливості для наших польських колег.
Художник Іван Світличний, лауреат Премії Малевича-2018:
– Я хвилювався, бо перемога була неочікуваною. Це велика радість. Мені дуже приємно отримати цю премію. Це дуже важлива премія і я її дуже шаную. Насправді, життя іде, як іде. Я народився в Харкові. Я – з сім’ї художників. Завжди знав, що буду займатися мистецтвом. Харків – це страшенно мистецьке місто. Це такий творчий плацдарм. Багато художників. Але Харків – дуже жорстке місто і воно, просто, весь час витісняє художників. Художникові там треба виживати. Часто різні покоління митців ідуть з Харкова. Потім Харків народжує ще покоління класних художників. Така історія Харкова. Кожні 10 років відчуття культурної революції, котра ніколи не буде.
В мене є доволі чітка лінія. Я її притримуюсь. Кожний проект – це відповідь на питання в цій лінії. Оскільки я іду від концепції до техніки, матеріалу, то моя практика доволі різноманітна з точки зору техніки виконання. Зараз я займаюся середовищами-інсталяціями, які сторюють алгоритм у взаємодії з глядачем і включають у себе і простір, і глядача, і якийсь об’єкт.
«Багатство та багатовимірність конструктивізму як філософії та способу мислення дуже важливі для молодших поколінь художників», – каже член журі Премії Малевича, професор Університету мистецтв у Познані Януш Балдиґа:
– Маю студентів з України. Те, що їх відрізняє і, як я вважаю, є великою цінністю молодого українського мистецтва, то велика увага до традиції і то до традиції особистої, наприклад родинної. Це дуже цікаво. Є якась правда в такому особистому трактуванні мистецтва. Часто це посилання до місця, де живе митець. В моїх польських студентів цього немає.
Я походжу з Любліна і бачу, як інституції в Любліні скеровані не на Захід, який дає можливість успіхів, а на Схід. Це нас цікавить. Цей Схід теж дає нам натхнення. В мене були студенти з Закарпаття. Вони стали справжнім відкриттям. Я потім навіть у відпустку туди поїхав в гори і на Чорногору. Хотів пізнати той край, який їх надихає. Це як художник-абстракціоніст знаходить ідею в орнаменті, який гаптувала його бабуся, бо орнамент – це геометрична композиція.
Галина Баланович для Української служби Польського радіо. Київ.