“Самотний ексцентрик джазу” - так про Томаша Станька написав польський музичний журналіст Ярек Шубрихт. І є в цьому багато правди. Від дитинства Станько був хворобливо сором’язливим, джаз допоміг йому впоратися з комплексами і поринути в інше життя. Це інше, джазове, життя принесло теж спокуси. Станько змагався з різними узалежненнями і не раз повторював, що був на дні. Піднявся, переміг і робив далі кар’єру.
Томаш Станько народився у Ряшеві, у 1942 році, в родині юриста та вчительки. Він, щоправда, вчився у музичній школі в класі фортепіано та скрипки, але перспектива публічних вступів його лякала. Станько хотів в майбутньому малювати. Натомість ці плани кардинально змінилися після краківського концерту джазового піаніста Дейва Брубека, на який Станько потрапив у 1959 році. Через десять років після цього доленосного концерту Томаш Станько захистив диплом в Краківській музичній академії в класі труби. А чому труба? Станько, ще дитиною, належав до організації польських скаутів. Там він був сурмачем. Ця функція йому так сподобалася, і хлопець попросив батьків купити йому справжню трубу.
У 1962 році, разом з контрабасистом Яцеком Осташевським, піаністом Адамом Маковічем та барабанщиком Віктором Перелмуттером Станько заснував гурт “Jazz Darings”, який став першою у Європі фрі-джазовою формацією. Роком пізніше Станько знайомиться з Кшиштофом Комедою, зіркою польського джазу, піаністом і композитором. Комеда тоді був вже дуже відомим — після фільму Романа Полянського “Ніж у воді”, до якого він написав музику... Кшиштоф Комеда запропонував Томашеві Станькові співпрацю. І чотири роки трубач грав у квінтеті Комеди. А перший їхній спільний концерт відбувся на фестивалі Jazz Jamboree`63.
Ці роки мали величезний вплив на формування Станька як музиканта, - говорить Влодек Павлік, польський джазовий піаніст. На переконання Павліка, Томаш Станько був найбільшим продовжувачем ідеї Кшиштофа Комеди:
- Він створив свою власну музичну мову. Мову, яка випливає з духу музики Комеди. Томаш створив свою мову, свою унікальну музичну мову, опираючись на цьому коді, який отримав в часи своєї співпраці з Комедою. Його труба, його звучання випливало з того, що Комеда намагався надати цій грі.
У 1965 році Томаш Станько взяв участь у записі альбому Кшиштофа Комеди “Astigmatic”, найважливішого альбому в історії польського джазу.
Наприкінці 60-х Комеда поїхав до США, а Томаш Станько створив свій “Tomasz Stańko Quintet”. Цей гурт записав три альбоми: 'Music for K.'' (1970), ''Jazz Message from Poland'' (1972) i ''Purple Sun'' (1973). У цьому ж, 1973 році, Станько записав альбом “Fish Face”, в якому — як один з перших джазменів — почав експерименти з електронною музикою. До половини 80-х Томаш Станько не мав якогось постійного складу, він співпрацював з різними музикантами. А натхнення шукав у різних закутках світу. Співпраця та дружба з фінським барабанщиком Едвардом Весалою дала у 1975 році альбом “Балладина”. Це був перший авторський альбом Станька і перший досвід співпраці з незалежного німецьким музичним видавництвом “ECM Records ”. Говорить Влодек Павлік:
- Його перший альбом, записаний для цього незалежного німецького лейблу мав назву «Балладина». Як знаємо, назву «Балладина» мала драма Юліуша Словацького. Отже, мандрівки до сфер, що були закритими для інших джазових музикантів, - це створювало його особистість, його оригінальність. Теж малярство і література його надихали. Станько записав альбом «Пейот», він був інспірований розділом книжки Станіслава Віткевича (Віткаци) «Наркотики і немиті душі». Це був його світ.
Творчість Станька була чимось унікальним в музиці другої половини двадцятого сторіччя, - говорить джазмен Влодек Павлік:
- Це неймовірна фантазія, величезний музичний талант. Але теж – послідовність в униканні легких тем в мистецтві та житті. Це було неймовірне і заслуговувало на повагу. Він був маяком в польській культурі. І про нього в жодном уразі не можемо сказати, що він когось копіював. Ні, це інші намагалися наслідувати його стиль гри.
Що вирізняло Станька на фоні інших джазменів? Говорить джазовий піаніст та саксофоніст Влодзімєж Нагорний:
- Томек відрізнявся від нас підходом до гри. Ми, однак, на загал намагалися компіювати, наслідувати американських музикантів, кожен мав своїх улюблених джазменів. А Томек грав по-іншому, хоча він слухав те, що всі ми слухали. А тоді, коли ця його «іншість» почала приносити плоди, весь світ побачив, що ніхто так не вміє грати як він, і що від часів Майлса Дейвіса не було трубача з такою фантазією та концепцією гри.
Однак, як каже Влодзімєж Нагорний, свій успіх Станько завдячує не стільки таланту, скільки характеру:
- Його все цікавило, захоплювало. Він дуже швидко запалювався чимось. Зрештою, в його музиці ми це можемо почути – він швидко переходив, як то кажуть, до високих нот, не витрачав часу на поступове підсилення емоцій. Поки ми намагалися «увійти» в якийсь твір, він вже давно був там всередині й стріляв з гармати. Але найбільшою його перевагою було, що Станько ніколи не сумнівався в тому, що буде так, як він хоче.
Томаш Станько записав близько сорока авторських альбомів, він їздив з концертами по всьому світу. Томаш Станько писав теж музику до кінофільмів. Він був лауреатом багатьох нагород, зокрема, Європейської джазової нагороди.
“Джаз швидко стає узалежненням, - сказав Томаш Станько в одному з інтерв’ю. - Я не роблю в житті нічого іншого. Гра на трубі є моїм життям. А найважливіша в цьому всьому — імпровізація, тобто роль творчості у блискавичному процесі творіння і тривання твору. Це звукові асоціації, акт вибору, філософія помилки...”
Станько і труба — це був одне ціле, - говорить польська джазова вокалістка Уршуля Дудзяк:
- Станько був нашою зіркою, гордістю, він прославив польський джаз на весь світ. Це був феноменальний музикант, чудовий колега. Для мене він був джазовим братом. Томаш любив трубу... між ним і трубою був такий зв’язок як в чудовому, фантастичному подружжі.
Томаш Станько помер 29 липня, у віці 76 років, джазмен спочиває на варшавському цвинтарі Повонзки, в Алеї заслужених.
Запрошую послухати звуковий файл передачі
Яна Стемпнєвич