Спершу, аніж представимо героя нашої нинішньої передачі — Мєчислава Свєнціцького — співака, барда, актора, благодійника, одного з найбільш яскравих, колоритних мешканців Кракова, ми повинні сказати про місце, для якого він був одним із творців і в якому провів майже все своє творче життя. Це легендарна установа на культурній карті Польщі — краківське кабаре Пивниця під баранами. Створене понад 60 років тому кабаре взяло свою назву від середньовічної кам’яниці у самому центрі Кракова, на площі Ринок, в підвалі якої воно примістилося. Упродовж усього комуністичного періоду кабаре залишалося одним із небагатьох оазисів неформатних артистів, письменників, музикантів, акторів, та художників. Досі у його сценічній залі висить гасло: «Ми острів у морі сірості, тупості, дурості, підлості, цинізму та нетерпимості».
Одним із тих, хто разом з деміургом цього місця Пьотром Скшинецьким його творив і був пов’язаний все своє доросле життя саме Мєчислав Свєнціцький. Артиста не стало цього року. Нині його згадають молодші колеги — артисти Пивниці — Рафал Єнджейчик та Анна Цісак, а він сам — заспіває...
Рафал Єнджейчик:
— Місто Сокаль (де він народився) вся його родина покинула 1943 року, коли йому було сім років. Другу малу батьківщину вони знайшли у Ярославі на нинішньому польсько-українському прикордонні. Там батько послав його до музичної школи, але, про всяк випадок, казав йому також закінчити будівельний технікум. Отже, в нього були повноваження керівника будівництва, чим потім радо скористався його знайомий, в якого були кошти і бажання заснувати будівельну фірму, проте не було відповідних для цього паперів. Він у своєму житті робив різні речі, інколи навіть дуже дивні...
Анна Цісак:
— Він дуже скучав за містом Ярославом. Навіть під час останнього концерту 4 лютого говорив, що він — людина Сходу. Основними в його репертуарі були романси — насамперед Вертинського та ромські-циганські... А його першими вчительками музики були мама і бабця.
Рафал Єнджейчик:
Потім подався до Кракова, де почав активно продовжувати навчання і водночас працювати — це були і театральна та музична школи, і кілька провідних театрів міста. Це все відбувалося майже одночасно. Я не знаю, як це було можливо... А ще протягом кількох років був директором Концертного бюро в Сілезії. З 56 року, коли приїхав до Кракова, до кінця свого життя співав у кабаре Пивниця під баранами. Він мав шалені ідеї, які йому якимсь чудом вдавалося здійснювати.
Анна Цісак:
— Колись у краківському театрі імені Словацького він поставив спектакль-концерт «Зачарована бричка», у якому справжньою бричкою в'їхав до будівлі театру... А ще, наприклад, у середньовічній оборонній споруді Кракова Барбакані поставив історичний роман «Стара легенда» Крашевського, де її грали понад 20 сезонів. Утім, він його режисерував у жанрі вестерну.
Рафал Єнджейчик:
— Якось незрозуміло (про що він сам написав у своїй книжці) у нього з’являлися дуже великі суми грошей, з якими взагалі-то в нього бувало по-різному, причому — особливо. Для прикладу, у 70-ті роки за виступи в Німеччині він отримав німецький автомобіль. Отримані гроші він загалом роздавав, не звертаючи уваги на те, що цим часто зловживають негідники... Згодом у нього виникали проблеми...
Анна Цісак:
— Для того, щоб допомагати іншим, він створив Фундацію Європейської культури «Ars Longa». Насамперед — надавав допомогу нужденним; безхатченкам організовував свят-вечори, а дітям з особливими потребами — літні табори. А ще підтримував мистецтво — у Варшаві спорудив пам’ятник польським солдатам, які боролися під Монте-Кассіно в Італії.
Рафал Єнджейчик:
— Він був немов з іншої епохи, в нього була оця вдача завсідника салонів... Краковом він переміщався завжди у стильному одязі з невід'ємними червоним шалем та яскравою краваткою. Він умів матюкатися як швець, але коли заговорив французькою, то кожен знав, з ким має справу... Його любили аристократи, а, зокрема, аристократки...
Анна Цісак:
— Він був видатним музикантом, а найбільше значення мав оцей його дуже теплий, оксамитовий голос, який обожнювали жінки, та й не лише вони. Хтось назвав його князем настрою, і він ним справді був. Він любив людей, а люди — його. Коли ми з ним гуляли Краковом, то зразу нас оточував віночок знайомих...
Рафал Єнджейчик та Анна Цісак розповіли про померлого цього року артиста краківського кабаре Пивниця під баранами — Мєчислава Сьвєнціцького.
Галя Леськів, диктори — Антон Марчинський і Володимир Прядко