У кількох польських містах, – Вроцлаві, Варшаві і Перемишлі, – відбулися покази українського фільму «МІФ» та зустрічі з творчою групою фільмарів.
Після показу кінокартини про життя та загибель Василя Сліпака «МІФ», проведено зустріч режисера Леоніда Кантера з глядачами. Серед запитань було й таке: чи варто було славному митцю припинити успішну європейську кар’єру оперного співака й піти на фронт, захищати Батьківщину, і загинути від ворожої кулі.
Режисер подарував послу України в Польщі спеціальний календар з героїчними постатями України, а посол Андрій Дещиця сказав кілька слів про цей фільм і закликав поляків та українців пам’ятати про героїв і спільно виграти війну, яка нині точиться на Сході...
Після кіносеансу про героїчний вчинок українського оперного співака вдалося поговорити про фільм з глядачами. Говорить спортсмен-«гопаківець» Матеуш:
– Людина ніби чує про ту Україну, побачить якийсь фільм, але ніколи не бачить кадрів з поля бою, які записані якоюсь маленькою камерою і хтось раптом просто гине. І це виглядає жвавіше, ніж у тих фільмах про Другу світову війну, видно, що це справжнє, а не постановне.
Фільм «МІФ» – для роздумів. Сам я люблю історію і герой фільму нагадує мені постать довоєнного піаніста Ігнаци Падеревського. Коли почалася війна, то він дуже агітував за Польщу, влаштовував концерти, збирав кошти для Польщі. Він також діяв у подібний спосіб, щоправда, Падеревський був більш похилого віку, тому він не пішов на фронт. Але образ Василя Сліпака мені нагадав постать Падеревського.
Пан Міхал також вражений фільмом «МІФ»:
– Дуже цікавий, потрясаючий фільм. Там було питання – чи ця смерть мала сенс. Мені цей випадок асоціюється з польським митцем, поетом Кшиштофом Камілем Бачинським, який під час Варшавського повстання 1944 року пішов на війну.
І тут постає питання – чи смерть митця має сенс? Але в обох випадках, і тоді, і сьогодні, ми маємо справу з дорослими людьми і це їхнє життя, їхнє рішення. Якщо людина має понад 18 років – то це її власне рішення. У Польщі була дискусія, чи стріляти діамантами у ворогів, але усі люди рівні, і кожне життя так само цінне.
Пан Генрик також уважно спостерігав за тим, що діялося на екрані:
– Я б хотів наголосити, що фільм дуже добре зроблений. Це спонукає зробити дуже різні висновки і не дозволяє нічого передбачити, адже ми про Майдан і про війну знаємо не дуже багато і, думаю, не скоро про це довідаємося. З цього фільму ми про це також не дізнаємося, фільм таким і повинен бути, цей фільм дуже добрий у цьому жанрі, у ньому є всі варіанти, вони відкриті.
Фрагмент плакату фільму, який розповсюджувався у Польщі
Студент Дам’ян також подивився цей фільм:
– Взагалі, йдучи сюди, ми дещо сподівалися, що це буде пропагандистський фільм, зроблений так, щоб дуже героїчно показати митця; про те, як він віддав своє життя, як боротися за рідну Батьківщину.
Але цей фільм представляє його особистість, – мене здивувало, що героя стрічки показано таким колоритним. З одного боку, він був славнозвісним співаком, а з другого боку, він любив пожартувати, з задоволенням утнути якусь штучку. Але згодом він залишив усе, що мав, і навіть свою дівчину, задля того, щоб поїхати на фронт. Я захоплений способом представлення цього героя.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Володимир Прядко