Алла Горська – знакова особистість в українській культурі. Вільнодумна художниця і безкомпромісна правозахисниця виросла в російськомовній сім’ї. Після розвінчання культу Сталіна кинула виклик середовищу радянської партійної номенклатури, з якого походила. Стала співорганізатором Клубу творчої молоді у Києві, який перетворився на осердя національного культурного життя. Подружилася з Василем Стусом, Іваном і Надією Світличними, Василем Симоненком, Опанасом Заливахою і в зрілому віці опанувала українську мову. Коли прокотилася хвиля репресій проти української інтелігенції, їздила на процес Вячеслава Чорновола до Львова, відмовилася свідчити в Івано-Франківську проти Валентина Мороза, листувалася з ув’язненим Опанасом Заливахою.
Відвідувачі виставки Алли Горської
«Алла Горська була енергетично потужною особистістю і таких людей, що народжуються без страху і нездатністю до компромісів, одиниці», - каже на виставці робіт Алли Горської художник Володимир Гарбуз.
«Вперше я почув про неї від своєї наставниці Галини Зубченко, яка вчилася і дружила з Горською. Розповідала, що в Горської був код безстрашності. Але зараз мені б не хотілося ані, щоб її іменем спекулювали, ані щоб до когорти шістдесятників «примазувалися» ті, хто тоді був донощиком чи боявся рідною мовою розмовляти».
Аллу Горську двічі позбавляли членства в Союзі художників за «ідеологічно шкідливу» творчість. Однак залякати її було неможливо, як і схилити до співробітництва з КДБ. Художниця писала листи-протести на захист ув’язнених товаришів і вимагала припинити політичні репресії. В листопаді 1970-го художницю знайшли мертвою з переламаним черепом. Прощальне слово на «націоналістичному» похороні проголосили Євген Сверстюк, Іван Гель, Василь Стус.
Пам'яті Алли Горської
Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай – червону тінь калини,
На чорних водах – тінь її шукай.
Бо – мало нас. Малесенька щопта.
Лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
Бо калинова кров – така густа,
Така крута, як кров у наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
Ці грона болю, що падуть в глибінь,
На нас своїм безсмертям окошились.
Василь Стус
Виставка робіт в київській галереї «Дукат» - не перша за часів незалежної України. В різні роки їх організовували в столичному Будинку художника, Національному Художньому музеї України, Національному літературному музеї України та Національному музеї імені А.Шептицького у Львові.
«Аллу Горську, як художницю, знають недостатньо», - каже Володимир Гарбуз.
«А вона ж видатна художниця. В її роботах кожна лінія, кожен мазок, кожен колір осмислений. Тільки дивлячись на її роботи, можна сказати, ЯК ця жінка любила життя, свободу і справедливість».
В експозиції – дерев’яна мозаїка та живопис. А ще - ескізи сценічних ескізів Алли Горської, які перегукуються з традиціями українського авангарду 20-х років. Загалом більше 30 одиниць. Найбільше в експозиції ескізів театральних костюмів, які мисткиня зробила до постановки комедії Миколи Куліша «Отак загинув Гуска» і до «Патетичної Сонати» того ж таки Куліша. На виставці можна придбати каталог з театральними ескізами Алли Горської, в якому є також портрети Стуса, Симоненка, Світличного, Драча, Антоненка-Давидовича і Тараса Григоровича Шевченка.
Галина Баланович