З 10 до 17 квітня, як і щороку напередодні Великодня, у Кракові відбувається фестиваль музики «Misteria Paschalia». Це відома подія, що притягнула до давньої столиці Польщі видатних виконавців барокової музики з усього світу.
А ми порозмовляємо про це із Робертом Пясковськиим, віце-директором Краківського фестивального бюро, котре й організує фестиваль «Misteria Paschalia». Пан Пясковський завітав до краківської студії «Польського радіо». Також пізніше про свій підхід до цієї події і до способу виконання музики, що її можна буде почуту у Кракові, розповість Венсан Дюместр, музичний куратор цьогорічного фестивалю.
- Можна сказати, що цей фестиваль повертається у новій, поширеній і, як виявляється, винятково гармонійній формулі.
- Так, це напевно революція, хоч ми представляємо репертуар, котрий походить з часів, що передують Французькій революції – це не змінилося. Цей репертуар відповідає духові Страсного тижня, Великого посту, Пасхального тридення і Великодня. Він залишається незмінним, і це така ідентичність цього фестивалю, що її, мабуть, ніхто не в стані змінити, адже вона становить такий особистий духовний шлях і безцінний музичний спосіб переживання Великодніх свят. Однак, ми вирішили відійти від такого колажного, патчворкового підходу до програми, вдаючись до дуже глибокої, осмисленої, зрілої форми, що між кожним концертом демонструє культурні зв’язки із іншими концертами. А за їхній вигляд і опрацювання відповідатиме одна видатна особистість, чиї досягнення, доробок не викликають ані найменших сумнівів. Це надзвичайно уважна особа з величезним потенціалом.
- Отже, хто це і що ця особа запропонує цьогорічним гостям фестивалю?
- Такою постаттю є, безперечно, Венсан Дюместр – зірка цього фестивалю в попередні роки. Він завжди привозив до нас все те, що стане квінтесенцією цьогорічного заходу. А отже, йдеться про тісний зв’язок сакральної музики із впливами музики популярної, із домішкою елементів опери, драми, танцю. І вся ця театралізація Страсного тижня, котра в чомусь залишається частиною нашої культури, частиною багатьох європейських традицій, демонструється на цьому фестивалі вже від вечора 10 квітня, коли було представлено твір Клаудіо Монтеверді у таких собі паратеатральних формах. Це відбулося в Костелі св. Катерини Александрійської за дуже багатої ілюмінації. Після цього можна було послухати «Месу померлих» Жана Жіля, тобто найвідоміший реквієм Бурбонів, або світову прем’єру «Il terremoto» Антоніо Драґі. Це такі елементи програми, що особливим чином експонують таку театральність.
- Як виглядає решта програми фестивалю?
- Програма укладається в дуже гарний, можна сказати, типово християнський, теологічний порядок. Ми маємо і покуту, і роздуми у мотиві «Vanitas» - головному мотиві фестивалю. Маємо також спасіння, що гарантує участь у муках Господніх, їхнє переживання. І це, власне, дві «Пасії» і два «Stabat Mater» на цьому фестивалі. І, врешті, відродження, воскресіння – це «Gaudium», що є елементом прекрасного проекту «MAJESTE! Te Deum» Мішеля Рішарда де Ляльонда. А також «Arie e concerti» у виконанні Жана Крістофа Спінозі і Дейвіда ДеК’ю Лі.
- Венсан Дюместр, музичний куратор цьогорічного фестивалю «Misteria Paschalia», нагадаю, є лютністом, гітаристом, диригентом, передусім відомим як засновник і керівник ансамблю «Le Poéme Harmonique», що існує з 1998 року. Даємо, отже, слово йому:
- За всі роки моєї праці із стародавньою музикою, я, власне, не полишив ані одного з моїх початкових принципів. Те, що мені здається ключовим, - це поступовий, гармонійний розвиток групи артистів. Це, зрештою, основа еволюції кожного музичного ансамблю. Ми починали, коли нас було десятеро. Потім ми стали ансамблем, що може здійснювати великомасштабні проекти за участі танцюристів, акторів та інших артистів сцени. За приклад служать наші спектаклі «Міщанин у дворянстві» або «Бароковий карнавал» – сценічний спектакль, що показує карнавал у Римі на початку XVII століття за участі танцюристів і акробатів. Від самого початку надзвичайно важливими є для мене взаємини між членами тієї родини, до котрої входять музиканти «Le Poéme Harmonique». Йдеться про те, аби вони залишалися незмінними незалежно від того, чи ми виступаємо у розширеному складі, чи у камерному. Я вважаю, що силою артиста або групи артистів є задоволення і радість від можливості ділитися тим, що ви маєте розповісти публіці. Тимчасом, особливо у великих ансамблях, ситуація часто виглядає так, що якщо як цілість вони функціонують правильно, то їхні окремі члени бувають розчарованими та неспроможними виражати сильні емоції. Гадаю, що одним зі способів запобігання цьому є прагнення зберігати такі самі відносини в ансамблі незалежно від того, в якому складі він виступає. Інакше кажучи, якщо ми працюємо, наприклад, над «Te Deum» Шарпантьє, то йдеться про те, аби, наскільки це можливо, дати бути почутим кожному, навіть, якщо це дуже важко, бо часу на репетиції небагато. Тобто, кожен повинен мати можливість відчути себе солістом, аби кожен був вислуханий, аби кожен мав можливість приймати рішення. Це основний принцип, котрого я дотримуюся від початку існування «Le Poéme Harmonique».
Інавґураційний концерт «Misteria Paschalia». Костел св. Катерини Александрійської, Краків, 12 квітня 2017.
- Репетиції перед початком фестивалю тривали якийсь час і все для того, аби ця подія стала незабутньою не лише в її суто музичному вимірі, але й у візуальному – про що як ви, так і Венсан Дюместр – згадали. Тобто йдеться про те, аби це стало повноцінним театралізованим дійством. А інтер’єр Костелу св. Катерини Александрійської у Кракові цьому лише сприятиме.
- Репетиції до кількох проектів цього фестивалю тривали вже близько двох тижнів. Тут зустрілися артисти з кільканадцяти країн. Одні працювали над «Il terremoto» Драґі, опановували мистецтво жестів, бароковий екстаз, що представляється у співі над гробом Христа. Цей твір було відкрито Дюместром і Центром стародавньої музики у Версалі. Інші репетирували «Selva Morale» Монтеверді з прекрасним російським хором «MusicAeterna», заснованим грецьким диригентом Теодором Курентзісом. Натомість, ще інші вже готують «Stabat Mater» Перґолезі, що також буде виконано у паратеатральний спосіб – із відтворенням народних неаполітанських процесій до костелу, де виконується кульмінаційний твір, що ним, власне, є «Stabat Mater». Натомість, інавґураційний концерт – винятковий. Костел св. Катерини, занурений у сяйво тисяч свічок, котрі служили також освітленням для артистів. Отже, я би так сказав, що це фірмовий знак «Le Poéme Harmonique» і режисера Бенжамена Лязара, постановника згаданих тут раніше «Міщанина у дворянстві» і «Барокового карнавалу», що їх мешканці Кракова могли цього року побачити, зокрема, у рамках фестивалю «Opera Rara».
Dwójka/А.М.