Поляки у співпраці з місцевими громадами та владою відновлюють польські пам’ятки архітектури на теренах України, Білорусі та Литви, що колись входили до складу Польської Республіки. Допомагають відновлювати польські об’єкти культурної спадщини також молоді українці.
У 2006–2016 роках Міністерство культури Польщі виділило 74 млн злотих на захист польської культурної спадщини. Більшість з цих коштів витратили на порятунок польських архітектурних пам’яток на теренах сьогоденної Західної України, Західної Білорусі та Литви.
Реставрацією та відновленням об’єктів культурної спадщини на східних землях, що колись входили до Речі Посполитої, займається у Польщі не тільки влада, але також багато неурядових організацій та культурних інституцій, зокрема Фонд культурної спадщини, який впродовж 2015 року провів реставраційні роботи тільки на одному Личаківському цвинтарі у Львів на суму 445 тис. злотих.
Зокрема, вдалося відреставрувати наприкінці вулиці Личаківської пам’ятник Бартошеві Ґловацькому. Але результат цих робіт видно на багатьох об’єктах у місті Лева, – говорить головний редактор журналу «Зустрічі з пам’ятками архітектури» Войцєх Пшибишевський:
«У попередні роки у Львові вдалося відреставрувати пам’ятник Янові Кілінському у Стрийському парку, а також Теофілові Вісньовському та Юзефові Капусцінському на відомій горі Страт у Клепарові. Здається, що польські пам’ятники у Львові тепер знаходяться у чудовому стані».
Проводити реставраційні роботи польським колегам допомагають українські фахівці, студенти та культурні установи, – додає Войцєх Пшибишевський.
«Це колосальна співпраця між партнерами з-за кордону та нашими фахівцями. Те, як за останні роки розвинулися ці добрі взаємини, приносить свої плоди. Наприклад, у рамках співпраці Королівського замку на Вавелі з Львівським історичним музеєм, завдяки дотаціям Міністерства культури і національної спадщини, вдалося врятувати надзвичайно цінне полотно „Шуйські царі перед королем Зиґмунтом ІІІ”. Картину, що була дуже пошкоджена, після реставрації можна побачити у Королівському замку у Кракові».
Войцєх Пшебишевський ділиться ще одним прикладом плідної співпраці польських та українських фахівців і реставраторів в Україні.
«Дві надзвичайно великі і дуже понищені ікони з римо-католицької колегіати св. Вавжинця-мученика у Жовкві Львівської області колись впродовж 250 років висіли у цій церкві. Польські реставратори впродовж трьох років і на суму 4,5 млн злотих відреставрували ці полотна у співпраці з фахівцями з України. Українці багато навчилися від нас. Бо польська школа реставраційних робіт є блискучою. Це ще один приклад доброї польсько-української співпраці», – наголошує він.
Варто згадати, що одним із найбільших польських об’єктів культурної спадщини, де поляки нині проводять реставраційні роботи в Україні, є Колегіальний собор Святої Трійці у селищі Олика Волинської області.
Храм було визнано найкрасивішим польським костелом на Волині. Барокова пам’ятка сакральної архітектури збудована у 1-ій половині XVII століття за сприяння князя Станіслава Радзивілла. Після 1945 року собор поступово руйнувався і занепадав. Тільки після розпаду Радянського Союзу місцева влада передала Колегіальний собор святої Трійці в Олиці вірним Римо-католицької церкви. Це унікальна пам’ятка, адже майже увесь її інтер’єр виконаний з алебастру. Усі дерев’яні елементи, зокрема троянди на стелі та скульптури апостолів покривала позолота.
У 2013 році польський Фонд культурної спадщини почав консерваторсько-відновлювальні роботи, метою яких є повернення храму колишньої величі. Ці роботи стали найбільшим проектом відновлювальних робіт, що здійснюється за польський кошт за кордоном.
Храм в Олиці – це не єдиний об’єкт, яким займається Фонд культурної спадщини, про діяльність якого розповідає його голова доктор Міхал Лащковський:
«Жителі Центральної Європи мають певну проблему із розумінням того, чим є власна спадщина, власна ідентичність. Оскільки внаслідок історичних вироків кордони та населення були переміщені, часто нині жителі нашої частини європейського континенту живуть навколо об’єктів, які не були збудовані безпосередньо їхніми предками. Тільки у ширшому розумінні усієї Центральної Європи можна стверджувати, що та спадщина, яку ми часто самі не створювали, є також нашою спадщиною. У зв’язку з цим ми займаємося відновленням об’єктів польської культурної спадщини за кордоном, здебільшого на Сході, але також і об’єктами національних та релігійних меншин на терені Польщі. Спадщина, що була створена в Україні поляками і для поляків, знаходиться нині на терені сучасної української держави і у зв’язку з цим українська держава має обов’язок доглядати за цією спадщиною. Так само як у Польщі на терені Нижньої Сілезії є багато об’єктів, збудованих німцями, але їх мають зберігати та відновлювати за польські кошти. Тоді, коли ми зрозуміємо, що ці архітектурні об’єкти є елементом також нашої спадщини, тоді ми житимемо в ідеальному світі. Україна нині перебуває у такій економічній ситуації, що вона не може відповідним чином подбати про пам’ятки культури, що знаходяться на її терені».
За словами Міхала Лащковського, повернення двох історичних скульптур левів на їхнє історичне місце на Цвинтар Орлят у Львові, що сталося після багаторічних зусиль польської сторони – це найбільший емоційний здобуток для поляків у збереженні польських об’єктів культурної спадщини на терені України.
«Це результат багаторічної співпраці з владою Львова і з львівськими консерваторськими колами. Дуже багато організацій докладали зусиль, аби леви повернулися на місце. І українська сторона розуміла, що ці скульптури, хоча не є твором мистецтва, але мають дуже велике емоційне значення для поляків та польської держави. Цю ініціативу розпочали під час польсько-українських неофіційних перемовин і левів вдалося повернути на їхнє місце. Я нагадаю, що радянська влада зрівняла цей цвинтар з землею, багато могил були зруйновані, а фігури левів вивезли за межі міста. Те, що з цвинтаря було забране, мало туди повернутися. І так сталося. У цьому поляки та українці мають дуже подібну позицію», – підкерслює він.
Міхал Лащковський також відзначає, що собор Святої Трійці у селищі Олика, де тривають консерваторсько-реставраційні роботи, – це унікальний у цій частині Європи об’єкт.
«Цей храм знаходиться на терені Волині, історія якої в останні десятиліття була дуже болісною та складною. І це єдиний такий об’єкт на цьому терені, який Фонд культурної спадщини може відновити для поклоніння. Але Олика – це не тільки собор. Там є Олицький замок, багато пам’яток XVIII століття – церква, Луцька брама, фрагменти міських укріплень. Нині в Олицькому замку – психіатрична лікарня, – залишок від радянських часів. Але той замок має неймовірну площу. Його двір є більшим, ніж двір Королівського замку на Вавелі», – розповідає Лащковський.
Зазначу, що польський Фонд культурної спадщини займається відновленням та збереженням об’єктів культурної спадщини не тільки в Україні, але і в Білорусі, Латвії, Молдові та навіть у Римі. То ж роботи ще багато.
PR24/Т.А.