«АМОР[Т]Е»
Авторка «АМОР[Т]Е» Олександра Іванюк: «Це розповідь про спробу знайти, збудувати своє щастя на тлі дуже складних умов... Такі виклики не кожне покоління зустрічає... А друга річ – це показати два світи, зіткнення двох планет. Представниця одної планети – Франческа, головна героїня, яка прилітає з Італії до Донецька. Ми бачимо зіткнення цінностей, коли йдеться про самовираження, успіх, щастя... і зустрічає іншу планету, інші цінності, інший спосіб мислення...»
«Коли я познайомилася з Юрієм у Любліні в 2011 році, ми всі побачили, яка людина перед нами. Тому що він, справді, дуже виділявся своїм запалом, активністю, енергією... І я тоді думала – цікаво, яку б жінку він вибрав? Але з другого боку, я теж запитувала – а яка жінка могла би бути з таким чоловіком? Тому що він дуже непростий, він дійсно, всю свою енергію присвячував своїй боротьбі. А коли я познайомилася з Франческою у 2015 році, вже після загибелі Юрія, я тоді усвідомила – це вона, це жінка, яку він вибрав, і це жінка, яка могла пройти через це все...»
«Я питала себе дуже часто – а що би сказала Франческа? Чи їй сподобається цей жарт? Чи їй сподобається, що вона сказала ось цю репліку? Як з цим бути? І в якийсь момент я згадала таку фразу (це, здається, Далі сказав), що коли починаєш малювати картину і знаєш, що на ній буде, то краще не берися за неї. Я довірилася творчому процесу. Тоді цей страх, що щось буде не так, що це ж така відповідальність, що я підведу Франческу або Юрія... він в певний момент зник. Я просто писала і дивилася, як ця історія розкручується...»
Франческа і Юрій
Головна героїня «АМОР[Т]Е» Франческа Леонарді: «Коли я переїхала до Донецька, я не все розуміла... Україна, Росія, ці конфлікти... Навіть не було видно, що у Донецьку є Україна. А коли ми познайомилися, я спочатку навіть його не розуміла – він говорив тільки про Україну, український народ. Юра мені дуже багато розповідав про його діяльність в проукраїнській організації, яку він створив. Разом зі своїми однодумцями він проводив дуже багато українських акцій в Донецьку, він був надзвичайно активним. Він мені багато розповідав про історію України, про Голодомор... І я поволі починала розуміти, що в Донецьку є українці. Я йому вдячна, тому що я цього всього не знала...»
«Я не одразу полюбила Донецьк. Спочатку мені здавалося, що все таке сіре, бездушне, а люди – ворожі й насуплені, агресивні і завжди кричать. Наприклад, в маршрутках. Мені попервах навіть було страшно їздити у маршрутках, і бувало, я просто хотіла натиснути кнопку і якомога швидше звідти вийти. Мені треба було адаптуватися і мені було важко...»
«Згодом, тобто коли Крим було окуповано, коли я бачила, що відбувається на мітингах, я сама зрозуміла, що для мене є важливою доля цієї країни, що я хочу брати в ній участь. Коли я дивилася на те, що відбувається у Києві або в Донецьку на мітингах, я плакала. Я тоді збагнула, чому він так бореться - це боротьба за справедливість...»
«Я вперше відчувала, що кохаю. По-справжньому кохаю. Я була готова прийняти цю країну як свою батьківщину. Це правда, я почувалася українкою, і це мій народ. Я полюбила Україну й відчувала себе ближче до України. Це все завдяки йому. Я би й сьогодні хотіла повернутися в Донецьк, походити тими вулицями, якими ми разом ходили, а може – і зайти до квартири, в якій ми разом жили...»
«Я б дуже хотіла, щоб багато людей, особливо українців, про нього дізналися. Тому що мені було дуже боляче читати в статтях чи в Інтернеті, що в Донецьку немає патріотів. Я дуже хочу, щоб молодь в Україні дізналася, що у Донецьку є патріоти, люди, котрі віддали за Україну все, навіть своє життя. Для мене це надзвичайно важливо. Юрій на це заслуговує. Адже його любов до України була безмежною».
Дати
Прем’єра книжки «Амор[т]е», яку видало «Видавництво 21», відбулася 14 лютого. Наступного дня, 15 лютого, один з головних героїв, Юрій Матущак, святкував би своє 30-річчя.
Один екземпляр книжки «Амор[т]е» є нашою конкурсною пропозицією. Запитання поставила Олександра Іванюк у звуковому файлі передачі.
Запрошую послухати повну версію розмови з Олександрою Іванюк та Франческою Леонарді у звуковому файлі.
Наша адреса: ua@polskieradio.pl
Яна Стемпнєвич