19 листопада у Ґданську розпочався Український тиждень. За словами організаторів, це перший в столиці Поморського воєводства захід такого масштабу, який впродовж тижня представлятиме українську сучасну культуру завдяки різним формам вираження. А у столиці Польщі відкрили виставку малярства молодого художника з Криму під назвою «Загублений у Варшаві».
Фестиваль Український тиждень, організований Ґданським Шекспірівським театром спільно з генеральним консульством України в Ґданську, Об’єднанням українців у Польщі та Інститутом міської культури міста Ґданська, є частиною циклу Театри Європи, у рамках якого вже відбулися презентації британської, фламандської, грузинської, румунської та німецької культур.
Подібно і Український тиждень має наблизити жителям Помор’я, Ґданська, а також гостям з усієї Польщі культуру країни над Дніпром, - говорить речниця Ґданського Шекспірівського театру Маґдалена Хайдиш.
«Цьогоріч фестиваль Український тиждень вдалося організувати у важливий час для розмов про польсько-українські відносини, у тому числі для культури та у рік прем’єри фільму „Волинь”, який також розпочав гучну дискусію на тему нашої спільної історії. Ми дуже радіємо, що можемо представити культуру України комплексно - це драматичні і танцювальні спектаклі, концерти, виставки, перегляди фільмів, а також майстер-класи української кухні, презентація цікавих туристичних місць України та багато іншого».
Багата програма Українського тижня та велика кількість подій у його рамках задовольнить будь-якого глядача. Зокрема, дуже насиченою є театральна сцена, адже вона представлена як народним, так і експериментальним театрами. Зокрема, Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка з Києва покаже дві вистави: першу українську інсценізацію твору шведського драматурга Августа Стріндберґа «Ерік XIV» в режисурі Станіслава Мойсєєва та «Щоденники Майдану» Наталії Ворожбит - документальну виставу і важливий мистецький голос в триваючому конфлікті в Україні.
Серед альтернативних театрів – спектаклі-перформанси від харківського театру «Прекрасні квіти», київського «Золоті ворота», комедія «Сталкери» від Павла Ар’є та театр-опера «Іов» від Влада Троїцького.
«Як класичні, так і експериментальні театри та українські актори, які грають у них, торкаються найважливіших тем сьогодення не тільки в Україні, але й в усьому світі. Зокрема, це теми про те, що вже відбулося та продовжує нині відбуватися в Україні, або чим живе пересічний громадянин України. Зацікавлення українськими спектаклями велике», - додає Маґдалена Хайдиш.
Крім того, молодий хореограф та танцюрист Данило Бєлкін із Дніпра представить сучасний танець – соло-перформанс. Бєлкіна вважають одним із найкращих українських танцюристів молодого покоління.
Маґдалена Хайдиш наголошує, що зазвичай великою зацікавленістю користуються такі заходи як, наприклад, презентація та майстер-класи української народної кухні. Це дозволяє будь кому, не тільки завдяки мистецьким подіям, але і від основ, познайомитися з культурою України
«Live cooking – жива кулінарія – презентація традиційних українських страв. Будемо готувати хоч би справжній традиційний український борщ, не такий як нам тут у Польщі здається, що ми знаємо. Готувати його будуть польські кухарі, які вчилися в українських колег. Один з них кілька років працював в Україні. Підтримувати їх буде знайомий шеф-кухар з України, який завдяки з’єднанню через Скайп з України в живому ефірі буде спростовувати стереотипи, що існують у Польщі на тему української кухні», - відначає Хайдиш.
Гості фестивалю зможуть також відвідати концерт гурту ONUKA, взяти участь у численних дискусіях та авторських зустрічах, а також подивитися відомі українські фільми.
Український тиждень у Ґданську завершиться у четвер, 24 листопада.
------------------------------------------------------------------------------------------------------
В Українському домі у Варшаві відбулося відкриття виставки живопису молодого художника з Криму Мартіна Пилипчука під назвою «Загублений у Варшаві». Представлені картини об’єднує тема пошуку себе у великому місті.
Мартін Пилипчук народився в Росії. Згодом його родина переїхала до Криму. Після анексії українського півострова вони були змушені покинути свій дім. Від квітня 2014 року молодий митець та його рідні живуть і працюють у Польщі.
Малюванням Мартін Пилипчук захопився ще в ранньому дитинстві. Пізніше, навчаючись і проживаючи у Сімферополі, він зрозумів, що його покликання – це мистецтво, а саме живопис.
Незважаючи на молодий вік, пережиті ним та його родиною події, спонукали Мартіна шукати власний стиль. Дитинство в Криму в оточенні чудової і спокійної природи та цікавого оточення підштовхнули Мартіна до натуралізму, реалізму і академізму. Власне майстри цих художніх стилів, а також кримська природа були натхненниками його перших праць, - розповів Мартін Пилипчук.
«В Криму я обожнював малювати реалістичні пейзажі. Мені дуже подобалось те, що мене оточує в Криму і я не хотів особливо щось міняти. Я хотів передати ту красу, яку бачив. Більш за все мені подобалося малювати Кримські гори та ліси. Крим — це таке місце, де є все – гори, степи, море, сонце, хмари. Все це могло бути в одній картині. Крим — це дуже красиве і мальовниче місце, де кожен художник може знайти те, що йому подобається», - відзначив він.
Нині Мартін Пилипчук працює у стилі імпресіонізму та постімпресіонізму. Сам він каже, що його найновіші картини – це сучасні краєвиди і сучасні мотиви.
Кожна робота на виставці «Загублений у Варшаві» – це особистий погляд молодого митця на столицю Польщі, крок до ближчого знайомства з великим містом. На полотнах у різних тонах бачимо випадково вибрані художником місця. Часто, на перший погляд, ці локації можуть задаватися не зовсім привабливими.
«Коли мені хочеться висловити якусь думку, знайти нові місця та враження, я просто беру мольберт і йду на пошуки. Часом я можу витратити дуже багато часу на пошуки тих місць, які мені рекомендують. Але в результаті я можу вибрати зовсім малопривабливий на перший погляд мотив. Адже саме він може передати конкретну ідею або враження. Мої роботи не об’єднані тими самими емоціями. Кожна картина наголошує на чомусь своєму. Деякі з них навіюють легкий песимізм, інші більш оптимістичні. На багатьох полотнах зображена дорога, шлях. Це символ того, що кожна людина все життя кудись прямує. Доріг багато і всі вони кудись ведуть. Це і підкреслює тему пошуків. Ти ще не знаєш напевне де ти є і куди йдеш, але продовжуєш йти», - міркує він.
Різні кольори неба на картинах передають настрій та емоції Мартіна, інколи вони тривожні, а часом спокійні. Як каже він, «спочатку емоції, а після цього вже і сам пейзаж, який підлаштовується під них». Як пригадує Мартін, переїзд з Криму до Варшави спонукав його змінити стиль у малюванні:
«У Варшаві я дещо змінив свій стиль і сприйняття певних речей. Відповідно, картини теж змінилися. Перше враження від Варшави було неоднозначним. З одного боку, це столиця і центр європейської держави. Але при цьому Варшава трохи віддає порожнечею, внутрішньою пусткою, яку складно розгледіти, але можливо відчути. Все залежить від особистого сприйняття. Багато людей у цьому місті знаходять для себе тут дім. Але на даний час для мене Варшава трохи не те місто, що може дати мені те, чого я очікував від великого міста», - каже Мартін.
Однак Мартін продовжує шукати себе у столиці Польщі. Як каже молодий художник, у Варшаві йому подобається спокій, якого не було ані в Росії, ані в Україні.
«Польща доволі затишна країна. У ній немає дуже помітного негативу або контрасту, як наприклад в Росії або Україні, де нині багатьом не вистачає на життя. Тут у цьому питанні все спокійніше. Тут більш тихе місце, де можна зупинитися і поміркувати над багатьма речами, які ти робиш у житті. Однак, у Польщі мені не вистачає емоцій і вражень. Варшава, порівнюючи з тими містами, де я жив в Криму, дуже рівна і прямолінійна», - підкреслив художник.
Мартін Пилипчук також звертає увагу, що нині з-над Вісли на Захід виїжджає багато творчої молоді, яка, як і аналогічно українська молодь у Польщі, шукає більше можливостей на Заході.
Слід згадати, що на жаль, більшість робіт молодого митця, які він писав в Криму, залишилися на півострові. Однак, він не покидає надії, що у майбутньому вдасться об’єднати його картини кримського і варшавського періодів в одній виставці.
А поки Мартін в очікуванні нових експериментів, пошуків, а також знайомств з новими людьми та місцями.
Тарас Андрухович