У Варшаві відзначено 10 років діяльності української суботньої школи. Урочистості пройшли за участю міських освітян, дипломатів, вчительсього складу, учнів та гостей ювілейного свята. Учні читали вірші, казки, співали, показали спектакль та спортивну композицію Бойового гопака.
Посол Андрій Дещиця розмовляв з представниками Бойового гопака
На урочистість прийшов і Посол України у Польщі Андрій Дещиця, який згадує початки школи:
«Після повернення до Варшави через 10 років знову на дипломатичну роботу, я побачив, що ця школа не тільки існує, а вона розвивається і кількість учнів весь час збільшується. Вже випускники цієї школи готові вчити і поширювати українську культуру та знання про Україну в Польщі»
Пані директор 221- ї школи Беата Урбанек-Живіца каже, що у вигляді Міжшкільного пункту навчання української меншини ця школа вже діє тут 5 років, раніше вона діяла в іншій школі, а ще раніше діти навчалися української мови, історії та культури у церкві, що на вулиці Медовій.
«У нас така приємна атмосфера, що я маю враження ніби стою на межі. І не тільки я, а й пані директор гімназії і ліцею, - ми знаходимося ніби на межі своєрідного переходу між дітьми, батьками, з їхніми очікуваннями та їхньою готовністю, щоб все це відбувалося. А друга сторона межі, яка вирішує як усе це повинно діяти і яка фінансує усю цю діяльність – освітні установи.
А є бажання робити щось більше, ніж те, що вказано у регламенті, - тобто вивчення мови, історії та культури, - а тут, Ви ж бачите, є й Бойовий Гопак і театр Бадяка-Маняка і організація Пласт і ще ціла маса різних речей, наприклад, писання ікон для батьків. Тобто, тут зробився своєрідний Центр Культури, яким я пишаюся. І усе потрібно необхідним чином формально об’єднати.
Проблеми? Бувають, але ми з самого початку існування цього колективу навчилися слухати одне одного, тут є багато усмішок і зичливості, тому проблеми зменшуються».
Пані директор поєднала освітянські параграфи з реальним життям
Та все ж, пані директор, зробивши паузу, - на моє прохання - повернулася до питання про проблеми, - виявляється існує одна головна проблема, яку колектив школи фактично подолав:
«Думаю, що головною проблемою було те, що я в школі намагаюся реалізувати розпорядження у справі підтримання національної тотожності. Ці заняття надаються для дітей національної меншини, тобто для поляків українського походження. А є також ще одна дуже велика група дітей іноземних громадян, які, на жаль, згідно з правом, не можуть брати участі у цих заняттях і для них існують зовсім інші форми допомоги.
Але, завдяки прихильності управління освіту дільниці Воля, була вказана школа, розташована дуже близько, де діє студія іноземних мов, і де й навчаються групи, до яких належать іноземні діти. Там працюють ті ж вчителі, що й у нас. Певні речі ми робимо разом, так як оцей 10-ти літній ювілей. Тут зараз святкують дітки з обох шкіл. Так, що з цими проблемами ми впоралися».
Пані директор наголосила, що з самого початку у неї працюють вчителі відповідних кваліфікацій з України, згідно з нормами польського права і запевнила, що колектив готовий працювати з новими українськими дітьми, які з’являються у польських школах.
Батьки Олександр і Наталя, двоє їхніх хлопчаків навчаються в українській школі і тому мусять у суботу, на відміну своїх польських ровесників, раненько вставати і йти до української школи.
Фрагмент ентузіастів театрального колективу Бадяка-Маняка
Актор театру Бадяка-Маняка, ліцеїст Матвій Посяда вже 4 роки діє на сцені, каже, що колектив намагається виступати у різних місцевостях країни. Матвій в українській школи від самих її початків.
Вчителька української мови в міжшкільному пункті навчання української мови, який діє у Варшаві, Тетяна Оуергі розповіла про організацію ювілейного свята.
Вчителька Тетяна Оуергі
Марті Скірці 6 років. Шестикласниці дуже цікаво навчатися в українській суботній школі – сьогодні вона вивчає твір Івана Франка «Захар Беркут».
У школярів - свято
Володимир Прядко