Європейський центр Солідарності у Ґданську запрошує на виставку під назвою «…forgotten by world». Це виставка фотографій найкращих військових фоторепортерів, які у своїх кадрах показують війну на Донбасі.
Гостем нашого ефіру є голова фонду «Lambre» і організатор виставки Мацєй Монґрід. Виставка у Ґданську – це надзвичайно важлива подія, позаяк її мета – допомогти дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій на сході України.
Мацєй Монґрід: Так, виставка «…forgotten by world» – це виставка фотографій війни на сході України. Ми отримали фотографії від п’яти найкращих військових фоторепортерів, російських, українських і польських та відеооператора з Чехії. Ця виставка – понад політичними розподілами, всі матеріали ми отримали безплатно, а весь прибуток з виставки буде призначений на лікування дітей, що постраждали внаслідок конфлікту у Східній Україні.
На ваш погляд, яка нині свідомість факту, що неподалік польського кордону триває війна, а її жертвами є діти?
М.М.: На жаль, у сучасному світі навіть найгірша трагедія є новиною, яка після деякого часу просто вмирає. А що стосується інформацій про Україну, то таку закономірність ми помічаємо також у Польщі. У ЗМІ таких інформацій вже не поширюють, ми перестали цим перейматися, живемо іншими темами. А тим часом – це жахіття триває, люди живуть там в умовах воєнного страхіття. Військові сутички не припиняються, проте для засобів масової інформації вони настільки несуттєві, що про них вже просто не згадується, натомість для цих людей – пекло повторюється кожного дня. Особливо страждають діти. Триває зима, а діти цілими днями й ночами сидять у підвалах чи в руїнах, відрізані від основної медичної опіки.
Усі ці події відбуваються кілька сотень кілометрів від польського кордону. Для дітей – це неуявима травма, багато з них втратили батьків, діти отримують поранення, хворіють, потребують медичної допомоги фахівців, а цього ніхто не забезпечує. Ваша виставка відбувається вже вдруге, уперше її можна було побачити в жовтні минулого року. Скажіть, чи гроші, які вдається зібрати таким шляхом, принаймні якоюсь мірою задовольняють ці потреби?
М.М.: Мета самої виставки – це не просто збір коштів, бо це доволі дрібні суми, але ця експозиція, напевно, змінює свідомість людей. Таким чином, четверо дітей вже проходить курс лікування. Одне з цих дітей – це Сергій, наш підопічний, який внаслідок вибуху міни втратив око. Усе, чим ми могли допомогти, ми зробили.
Фотографії вражають, показують реалії війни у Східній Україні.
М.М.: Ми бачимо лише фізичні травми дітей, натомість травми їхньої психіки – ми не здатні побачити. Ми навіть не в стані спробувати допомогти цим дітям. Ми займаємося тим, що бачимо. А бачимо обрізані кінцівки, відсутність медичної опіки та основних медикаментів.
Назва виставки: «…forgotten by world». Чи з минулого року багато що вдалося зробити, щоб люди не забули про цей конфлікт?
М.М.: Я скажу так, глобально, на жаль, змінилося небагато, дедалі частіше забуваємо про цей конфлікт, залишаємо цих людей на поталу. І це стосується не лише Польщі чи Європи, але навіть самої влади в Києві. Ми, натомість, намагаємося допомогти в такому мікромасштабі. У нас під опікою кільканадцятеро дітей. Нам вдалося знайти людей, які хочуть і можуть допомогти. Ми, фонд «Lambre», поєднали сили з благодійним фондом «Expatria», тепер до нас приєднуються чергові організації, отже наша сила дедалі більша. Звісно, коли дивитися на масштаб цієї проблеми – це краплина в морі потреб, але море – це і є маленькі краплинки.
А як складається ваша співпраця з військовими фоторепортерами?
М.М.: Відмінно, я такого не очікував, особливо, що стосується російських фоторепортерів, я не думав, що вони безкоштовно поділяться з нами своїми фотографіями. Я побоювався цього політичного контексту, але нічого такого не трапилося. Вони не лише дали нам свої фотографії, але теж активно включилися у пропагування нашої виставки. Те ж саме стосується українців і поляків. Я не пам’ятаю, котрий із них сказав таку фразу: хто там був, не вагатиметься – допомагати чи ні. У нас працює теж багато волонтерів. Це молоді люди, які не лише допомагають нам з виставкою, але теж займаються дітьми, котрі приїжджають до наших лікарень. Що цікаво, поштовхом для волонтерів саме і стала ця виставка. Коли вони побачили фотографії, зрозуміли, що не можна бути байдужим. Ось є, наприклад, фотографія дев’ятирічної дівчинки, яка стоїть повернена спиною, і в руках тримає два автомати Калашникова, а побіч лежать поранені солдати. І це не є фотографія з Конго чи з інших країн так званого «третього світу». Ні, все це відбувається за нашим східним кордоном.
А ваші підопічні, хто вони, ці діти?
М.М.: У нашому списку дітей, яких ми вибрали до проекту, знаходяться малюки, яким від півтора місяця до сімнадцяти років. Менша частина цих дітей постраждала внаслідок воєнних дій безпосередньо, вони зазнали поранень тощо. Натомість, більшість дітей це хворі, яких евакуювали з зони військових дій. Опікуємося також дитячим будинком у Маріуполі, який у результаті війни втратив доступ до лікарні у Донецьку. У цих дітей немає елементарного доступу до медичної опіки. Більшість із них ми намагаємося обстежувати і лікувати тут у Польщі. Виняток ми зробили для Сергія, якого лікували в Києві, оскільки в нього дуже складна сімейна ситуація, він не отримав паспорта. Натомість, назагал, лікуємо їх в нас. Згодом ці діти повертаються в Україну. Це діти переселені з території конфлікту, отже, вони до цього страхіття вже не повертаються, а повертаються у Запоріжжя, Київ, Львів. У нас немає безпосереднього контакту з дітьми, які проживають на території конфлікту.
Бізнес підтримує культуру, натомість культура підтримує і спонукує до гуманітарної діяльності.
М.М.: Саме так, це такий ланцюжок. Фоторепортери дали нам свої роботи, ми, в свою чергу, завдяки цим роботам, привернули увагу бізнесових установ, а бізнес дає гроші на лікування дітей. Ми лише все це з’єднуємо.
Є плани, щоб виставку подивилися також на Заході, у планах Німеччина, у Києві виставка планується у березні. А тим часом у Ґданську, вже 8 лютого в Європейському центрі Солідарності відкриття виставки «…forgotten by world». Гостем нашого ефіру був організатор події , голова фонду «Lambre» Мацєй Монґрід.
Лідія Іванюх