Коли у Польщі відбувалися політичні і суспільні зміни 1989 року, у суспільстві було побоювання і непевність, а одночасно – великі надії. Ніхто не знав, що принесе майбутнє, та стало ясно, що до колишнього світу немає вороття, а нова дійсність може принести зміни на краще. Згадує Боґдан Здроєвський, міністр культури і національної спадщини Польщі.
Боґдан Здроєвський: Цей перелом 89-го року люди культури сприйняли надзвичайно тепло, надзвичайно добре, було почуття звільнення культури від усіляких оков. Найбільше світ культури зрадів ліквідації одного органа – управління цензури, яке перешкоджало у видавничній діяльності, у здійсненні різних проектів, у художній діяльності в театрах та в кіномистецтві. Проте, дуже швидко прийшло тверде розуміння, що в нових умовах, коли у сфері культури запанували ринкові права, не всі надії сповняться. Культура не була на це готова.
У результаті, наприкінці 90-тих років минулого століття культура зазнала жорсткого приземлення – каже голова відомства.
Боґдан Здроєвський: Я пам’ятаю слова таких великих наших кінотворців, як, зокрема, режисер Анджей Вайда – він заявив, що від цього моменту, від перетворень 89-го року, культура порадить собі сама і меценат держави майже не потрібний. Але, виявилося, ринкові умови для держав такої величини, як Польща, не такі вже й сприятливі. Слушно сказав колись письменник, сценарист Януш Ґловацький, що Польща завдяки виборенню свободи виграла, але заодно її привабливість дещо зменшилася, особливо після падіння залізної завіси. Зате, дуже важливими я вважаю останні роки, бо культура пройшла пришвидшений курс, як вистояти в різних ситуаціях, особливо коли з’явилася можливість скористатися фондами з Європейського Союзу. Це відкрило великий шанс перебудувати інфраструктуру.
Польща цього шансу не занапастила. Навпаки, під оглядом використання євросоюзних фінансів на культуру поляки стали лідерами – звертає увагу Моніка Смолєнь, польська віце-міністр культури.
Моніка Смолєнь: В усіх 27-ми країнах Європейського Союзу на культуру призначено 6 мільярдів євро. Польща отримала майже 1 мільярд 300 мільйонів євро. Отже, ми абсолютний лідер під оглядом суми, але також – під оглядом використання, бо тепер уже можемо відповідально сказати, що всі проекти, щодо яких підисано угоди, будуть зреалізовані вчасно. Відповідальним за них був частково міністр культури і частково самі регіони. У міністерстві підписано 79 договорів, які стосуються великих проектів. Гроші призначено на інвестиції в усіх галузях культури, і на розбудову, модернізацію, і на створення інфраструктури від початку.
Як каже віце-міністр Моніка Смолєнь, частина проектів – дуже відомі у масштабі цілої Польщі.
Моніка Смолєнь: Найближчим для всіх варшав’ян, мабуть, є Центр науки Коперник. Але також треба сказати про будинок Національного симфонічного оркестру Польського радіо в Катовицях, який буде відкритий у жовтні цього року знаменитим концертом видатного піаніста і диригента Крістіана Цімермана. Варто назвати і Європейський центр Солідарності, відкриття якого також планується на 31-е серпня цього року, і Підляську філармонію та оперу в Білостоці, і Шекспірівський театр у Ґданську, і Національний форум музики у Вроцлаві. Менші проекти – це, наприклад, перебудова і ремонт Опольської та Ченстоховської філармоній. Та проекти, які стосуються охорони культурної спадщини. Йдеться не тільки про Лазєнки, Вілянув – відомі палацо-паркові комплекси у Варшаві та Королівський замок Вавель у Кракові. Фінансування отримують і зовсім невеликі локальні ініціативи, важливі для місцевої громади – спорудження Галицького ринку в Етнографічному парку в Сяніку, ремонт історичних об’єктів, у яких працює театр Ґардзєніце та колишнього монастиря Візиток у Люблині.
Допомога Європейського Союзу стосується також художнього навчання – наголошує віце-міністр культури.
Моніка Смолєнь: Третя галузь – це художня освіта, для нас – надзвичайно важливий елемент, бо ми вважаємо, що художні школи підготовляють не тільки майбутніх артистів, але й найбільш вразливих споживачів культури. Тому було дуже багато інвестицій у художні школи та виші. Фактично, я можу сказати, що з-поміж 19-ти державних художніх вищих шкіл, які існують у Польщі, 17 реалізує проекти з участю фінансування ЄС. Підготовляючи інвестиції, ми прагнули, по-перше, охопити ними цілу Польщу – і, справді, реалізуємо різні проекти в усіх воєводствах. І, по-друге, ми хотіли підтримати фінансуванням усі види інвестицій.
Європейські фонди – це значуща підтримка для польської культури, особливо за останні 10 років, коли можна ними більше скористатися завдяки участі Польщі в Європейському Союзі. Дивлячись на зміни у сфері культури з перспективи останньої чверті століття, варто сказати й про інші фактори – вважає міністр культури.
Боґдан Здроєвський: Треба пам’ятати, що культура порадила собі з ринковими умовами у найскладніших, мабуть, галузях – наприклад, у фільмі. На польські кінопродукції з кожним роком приходить щораз більше глядачів, більше, ніж на американські, а такого в Європі не буває. Також у нас багато перекладів польської літератури різними мовами, серед них такі несподівані, як твори лауреатів Нобелівської премії «Поневолений розум» Чеслава Мілоша та поезія Віслави Шимборської, наприклад, арабською мовою. Ще 6–7 років тому ніхто такого не сподівався. Також ми досягли успіху у створенні механізмів, завдяки яким здобуваємо мистецькі твори.
Важливим досягненням є поліпшення пропозиції для наймолодших адресатів культури – каже голова відомства.
Боґдан Здроєвський: Мене дуже тішить докорінна зміна в музейництві, зміна, просто, революційна. Протягом п’яти років у сім разів збільшилося число дітей, які відвідують музейні установи. Це безпрецедентний результат. А поточний рік може бути одним з найкращих під оглядом театральної пропозиції для дітей. Дотепер наймолодші глядачі часто зникали з поля зацікавлення театральних установ, зокрема тому, що це некомерційна група. Торік це змінилося і, здається, цього року така тенденція триває. Ми наближаємося до рівня 1-го відсотка державного фінансування культури, нестача вже справді невелика – приблизно, 300 мільйонів злотих. Загальна сума – це 3 мільярди 600 мільйонів злотих. Тобто, можна сказати, повертається форма державного меценату, в якій ми були до кінця 80-тих років минулого століття. Ми до неї доходимо такими кроками, на які дозволяють нинішні обставини, стан фінансів та умови кризи, яка вже на кінцевому етапі, але все ще триває.
Н.Б./PRdZ