В країні над Дніпром проходить вже IХ щорічний фестиваль «Дні польського кіно в Україні».
Цього року фестиваль польського кіно охоплює шість міст – Київ, Харків, Вінницю, Одесу, Тернопіль та Донецьк.
Поціновувачі кіномистецтва мають змогу переглянути сім найкращих та найцікавіших польських фільмів, які були створені протягом останніх чотирьох років. Тематика стрічок є досить широкою – від життєвої драми до кримінального трилера.
«Дні Польського Кіно» відкрила нова кінострічка Анджея Вайди «Валенса. Людина з надії» («Wałęsa. Człowiek z nadziei»). Картину представив її сценарист, відомий польський письменник та публіцист Януш Ґловацький. «Лєх Валенса – це символ повалення комунізму у Східній Європі. Вже як президент він сприяв виведенню радянських військ з Польщі. Ми стали вільною країною, чого і вам від усього серця бажаю», – зазначив Януш Ґловацький.
Це третя, завершальна частина біографічної трилогії про життя і політичне становлення лідера польської «Солідарності»Лєха Валенси, який пройшов шлях від звичайного робітника до президента Польщі. Сам режисер, хоч і не зміг приїхати на відкриття свята кіно до Києва, виразив надію, що досвід польської боротьби за свободу може стати корисним для України.
«У цьому фільмі я показав польський шлях до свободи. З вашою країною мене пов'язує сумне минуле. У Харкові за наказом НКВС був вбитий мій батько, там він і похоронений. Тому я ще більше сьогодні з вами, тим більше я глибоко вірю у вашу перемогу. Я бажаю вам цієї перемоги від усього серця. Хай живе вільна Україна!», – наголосив Вайда.
Чим може зацікавити ця стрічка українських глядачів, розповідає експерт з програмної діяльності Польського інституту у Києві Олена Бабій:
«Вайда завжди був дуже популярним польським режисером не тільки в Україні – в нас особливе ставлення до його творчості. Цікавою є постать Лєха Валенси, особливо зараз, коли кожен українець нераз думав, що нам якраз не вистачає такої особистості, якою був Валенса, коли очолив рух „Солідарність”. Важливими також є усі ті зміни, які відбулися в сучасній Європі – вони почалися з Польщі. Фільм є дуже актуальний як з точки зору історично-політичної, так і з естетичної, оскільки Анджей Вайда завжди був і залишається майстром вищого рівня. У стрічці головні ролі зіграли найвідоміші на сьогодні польські актори – Роберт Вєнцкєвич, Аґнєшка Ґроховська, Збіґнєв Замаховський. Люди, які звикли до польського кіно, в плані акторської гри приходять, щоб побачити на екранах своїх улюбленців», – підкреслює Бабій.
Крім того, на екранах кінотеатрів можна переглянути психологічні реалістичні драми «В ім’я» («W imię...») Малґожати Шумовської – про особисті проблеми юного покоління та «Кохання» («Miłość») Славоміра Фабіцького, кримінальну драму, засновану на реальних подіях про боротьбу бізнесу з корумпованою державною системою «Закрита система» («Układ zamknięty») Ришарда Буґайського, екранізацію відомого детективного бестселеру Зиґмунта Мілошевського «Поглинання» («Uwikłanie») від режисера Яцека Бромського, ретрофільм-біографію про альтернативну історію життя відомого польського драматурга, філософа і художника Іґнаци Віткєвича «Містифікація» («Mistyfikacja») Яцека Копровича та драму про комічні та дещо навіть трагічні будні варшавської дорожньої поліції «Дорожній патруль» («Drogówka») Войцєха Смажовського, в якій також піднімається проблема корупції на найнижчому побутовому рівні.
У рамках фестивалю польського кіно проходить також презентація серії «Невідомий Полянський» у Києві, присвячена відомому польському режисерові – ретроспектива комплекту короткометражок Романа Полянського.
Під час Днів польського кіно можна не лише переглянути польські фільми та подискутувати із кінематографістами. Відомі кіноексперти, кінорежисери та науковці представляли своє бачення розвитку українського кінематографу, а також говорили про український погляд на польське кіно. Яким є вплив і значення польського кіно у розвитку сучасної української кінематографічної галузі, говорить Вадим Скуратівський, український мистецтвознавець та публіцист.
«Так зване сучасне польське кіно – це, з одного боку, продовження діяльності кількох видатних постатей польського кіно, передовсім Анджея Вайди, з другого – експериментальні роботи майже дебютантів, а з третього – спроба створити так зване „жанрове кіно”. Я дуже поціновую роботи Анджея Вайди останнього десятиріччя, наприклад стрічку „Катинь” та реконструкцію художньої біографії Валенси. Інтенсивне сприйняття польського кіно в Україні – це початок 60-их і подальше десятиріччя. Потім – полякам та українцям було не до кіно. Доводиться говорити про повну відсутність рецепції українського сприйняття польського кіно. Розпочалася катастрофа прокату, кінотеатрів, потім – абсолютне засилля американського жанрового кіно, те ж саме трапилося і на телебаченні. Я б хотів, щоб новим поколінням українських глядачів показали польське кіно героїчної доби – починаючи від 1954-55 року, коли в постсталінську добу постає надзвичайно цікаве польське кіно від покоління Вайди і до кінця 1970 – початку 80-их років. Це були фільми „морального неспокою”, які тільки частинно були відомі глядачу радянської епохи. Хочеться, щоб нова ґенерація українських глядачів подивилася не тільки „американщину”, але й польську класику», – говорить Вадим Скуратівський.
Фестиваль «ІХ дні польського кіно в Україні» – це культурний проект Польського інституту в Києві. Впродовж останніх восьми років у рамках проекту було представлено близько п’ятдесяти найцікавіших польських кінострічок.
Тож, плануючи свій вільний час, ви особисто маєте нагоду завітати до кінотеатрів міст, де відбуваються покази найкращих польських фільмів останніх 4 років, та на власні очі пересвідчитись, наскільки є якісним та цікавим польський кінематографічний продукт.
Запрошую послухати звукову версію передачі.
Тарас Андрухович