Рубрика «Подорожуймо» запрошує у типово-нетипову подорож. Типову, бо як у кожній (або майже кожній) нашій передачі пізнаємо Польщу. А нетипову, тому що сьогодні вирушаємо вглиб землі... Занурюємося у підземні коридори Ряшева, Rzeszowa, міста розташованого близько до України і близького українському серцю...
Довжина ряшівських підземних коридорів, розташованих прямісінько під площею Ринок – неповні 400 метрів (точніше 369 метрів), рівень заглиблення під землю – різний. Найглибше місце – 10 метрів під поверхнею землі. Питаю нашого екскурсовода Зиґмунта, яке призначення цих підземних коридорів?
- Ці підвали побудовано у давні часи, коли Ряшів був купецьким містом. Адже Ряшів колись лежав на торговельному шляху... А цим шляхом мандрували купці з найекзотичніших країн світу. До Ряшева привозили шовк з найвіддаленішої Азії – Китаю, Індії, а шовк у ті часи називали „bławat”. Одна з камер підвалу називається «блаватна» – від шовку... Отже, загадка ряшівських підвалів розгадана вже на початку нашої екскурсії – це були складські підвали, тут тримали прерізний крам: від зерна по сіль та вино...
Отже, це не в’язниця, не каземати, не темниці... А склади товарів... а перед нами – одна з камер, «блаватна», тобто шовкова... У цих пивницях зберігали дорогоцінний шовк?
- Блават, тобто шовкову тканину, у цих підвалах не зберігали – надто велика вологість. Шовк у ті часи зберігався у сухому, добре вентильованому місці. Але цю камеру, перед якою ми стоїмо, названо блаватною – від будинку, під яким розташований підвал. Цей будинок був крамницею з шовковими тканинами...
А тепер бачу бочки... Величезні, важкі, дерев’яні... Що тримали у бочках у ті часи?
- У бочках зберігали різний товар – сіль, цукор, вино, капусту, огірки, пиво, мед, і дьоготь. Останній, тобто дьоготь, був товаром популярним... Дьоготь – продукт сухої прегонки деревини, який мав форму в’язкої рідини, це така смола... Його, відповідно, тримали у бочках. Як його використовували? По-різному: дьогтем лікували, це був древній антисептик, дьогтем змащували вісь колеса, щоб не скрипіло. Дьоготь зберігався у цих підвалах, часто – поряд з іншим товаром. Але не дай Боже, щоб його тримали поряд із бочкою меду! Мед ставав тоді гірким, недобрим. Не дарма є прислів’я – ложка дьогтю у бочці меду...
Ми йдемо далі... Я бачу не товари, а чорно-білу фотографію, на якій зображено ряшівську площу Ринок під час свята, якоїсь важливої події...
- ... яка сталася 25 серпня 1898 року і яка увійшла в історію. Тоді вікрито пам’ятник Тадеушові Косцюшку (національному героєві Польщі, організаторові антиросійьких повстань). На цій світлині бачимо кілька тисяч людей, що зібралися на ряшівській площі... І – що цікаво – бачимо теж австрійських солдатів (окупантське військо). Так, Ряшів, як і Краків чи Львів та вся Галичина, тоді знаходився під австрійським пануванням. Галичина досить швидко отримала статус автономії, тому можна було будувати пам’ятники національним польським героям.
А тепер – не фотографії, а герби міста... Ми йдемо вузьким коридором і заглиблюємося в минуле міста, аж до його витоків. І дізнаємося...
- Що місто Ряшів має 660 років. Саме за короля Казимира Великого вибрано розташування і побудовано це місто. Ми точно не знаємо, звідки взялася назва міста – польською Rzeszów. Найбільш ймовірна версія, з якою погоджуються мовознавці та історики – що місто взяло свою назву від чоловічого імені або прізвища – Rzech, Rzesz (так само як Krak, від якого походить назва Кракова). А найстарший герб міста Ряшів (знаний вже у 16-мі сторіччі) виглядає так: це рівнораменний хрест, мальтійський хрест, який дав початок гербу Ряшева.
А тепер, долаючи щораз вужчі коридори, спускаємося дедалі нижче... Ось і 6 метрів під землею, і більше... Тут можемо побачити 15-вічні будинки... наприклад, віконні отвори...
- Це рештки 15-вічної будови Ряшева. Адже ці віконні отвори, сьогодні замуровані, колись давали денне світло. Рівень, на якому ми з вами зараз знаходимося, це рівень будинку з 15-го сторіччя. Тут колись мешкали люди, це не був підвал. Це був звичайнісінький будинок. Завдяки тому, що колись ці будинки булі засипані, забудовані іншими шарами – адже ряшівська площа Ринок піднялася на 3 метри - тож тепер можемо побачити оригінальний готичний портал, готичне вікно.
Але, як виявляється, не тільки товар зберігали у ряшівських підвалах.... Пивниці під площею Ринок мають свої таємниці...
- Таємницею було зберігання у ряшівських пивницях зброї... у давні часи, тобто 17-18 сторіччях це було нелегальним. Тому зараз ми стоїмо перед колекцією тогочасної зброї... Мушу вам відкрити ще одну таємницю... Це не є оригінальна зброя, це макети, копії. Але цією зброєю у 1868 році під час Січневого повстання, на польських землях, які тоді були під російським пануванням, воювали один проти одного і поляки-повстанці, і москалі-російські солдати.
А ми йдемо далі... І бачимо різне столярське знаряддя...
- Це нам нагадує про те, що деякі підвали використовувалися не тільки під склади товарів. Тут теж працювали ремісники... У цій камері, де бачимо столярське обладнання, працювали теслі, столяри... Уявіть собі, в яких умовах працювали ремісники – адже у підвалах не було денного світла. Отже, увесь час тут було штучне світло – нафтова лампа, свічка тощо...
- А тут розтирали зерно на кашу... і домашнім способом робили кашу.. Це обладнання, за допомогою якого розтирали зерно, називалося ступа... А як робили борошно? Зараз дізнаємося, Я тут бачу двох хлопчаків, ходіть-но сюди, допоможете терти борошно....
- Ось цими жорнами терли борошно... Дякую за допомогу!
Час піднятися нагору, на площу Ринок у Ряшеві... О, яке сонце! До Ряшева ми вас ще запросимо, щоб розповісти, що можете побачити на поверхні землі.
Запрошуємо послухати звуковий варіант нашої екскурсії ряшівськими підземеллями
Яна Стемпнєвич