На півночі Польщі стільки стародавніх замкових об’єктів, які залишили після себе хрестоносці, що ми сьогодні знову зазирнемо до країни Великих Мазурських озер і побуваємо у її столиці – тридцятитисячному містечку Ґіжицько (Giżycko). Місто розташоване між озерами Нєґоцін та Кісайно, за 100 кілометрів від Литви та Калінінградської області.
Але нас, в першу чергу, цікавлять замки, хрестоноські замки. А такий у Ґіжицьку є.
Про це добре знає директор Центру промоції та інформації міста Роберт Кемпа.
– Історія цього замку дуже подібна усій історії Мазурії, що характеризується частими змінами влади, це регіон прикордоння, де раніше часто проходили воєнні дії. Вони й залишили після себе видимі сліди.
Початок історії Ґіжицького замку пов’язаний з кінцем 13-го століття, коли хрестоносці перемогли сусіднє пруське плем’я бартів і, певно, тоді опанували поселення в районі Ґіжицька.
Роберт Кемпа розказав про давню історію Ґіжицького замку, наголосивши, що на початку конструкції замку переміщувалися і змінювалися вони в залежності від призначення будівлі. Місцевий регіон ділили-переділювали, а сам замок, вже в іншому місці, певний час був коморницьким, потім належав хрестоноському прокурорському округу.
Воєнне лихоліття знову руйнувало замок, згодом його в котрий уже раз відбудовували, але вже не як мілітарний об’єкт, а більш цивільний, під житло.
Довоєнне Ґіжицько
На початку 40-х років 19-го століття військова влада викупила об’єкт і зробила з нього фортецю Boyen. Бойові дії тут тривали на початку 20-го століття. Своєрідним символом Ґіжицького замку стала вежа, (яку вже у нинішні часи було повернуто на місце). Фортеця Boyen проіснувала до 1945 року, коли й перейшла в руки Війська польського. Словом, так насправді після ІІ Світової війни починається туристична історія цього замку.
– У 60-х роках у безпосередньому сусідстві з замком, було створено кемпінг. Сам замок було оформлено під готель і в такому вигляді він діяв ще навіть у 70-роках. А коли замок було виключено з туристичної справи, він, на жаль, все більше перетворювався у руїну. Тут часто змінювалися власники.
А сьогодні ми вже маємо нового інвестора, який рішився увесь об’єкт пристосувати під чотиризірковий готель Сан Бруно (St. BRUNO).
Готель базується на історичному житловому об’єкті замку, у ньому добудовано нові крила. Загосподаровано також вже згадуваний павільйон з баштою.
І тепер ми маєм, замість ще недавньої руїни, найсучасніший і найбільший готельний об’єкт у Ґіжицьку.
Такий готель, мабуть, відграє й певну економічну роль в регіоні?
– Знаєте, тяжко, щоб у такому туристичному місті як Ґіжицько чотиризірковий готель з комплексом Medical Spa не мав важливого значення. Адже, це найвищої категорії рекреаційний об’єкт, який окрім традиційного нічлігу, пропонує зовсім нову категорію послуг, яка користується нині попитом. Це гарантує нам туристичний рух не тільки у високому сезоні, а й приїзд до Ґіжицька туристів поза літнім сезоном, тоді коли часто немає сонця, чудової погоди і не можна у повному обсязі використовувати озерні розваги.
Жовтень-листопад – це вже не ті місяці, коли туристи масово їдуть до нашого краю.
Це найвищої категорії рекреаційний об’єкт, який окрім традиційного нічлігу, пропонує зовсім нову категорію послуг, що користується нині попитом.
Тобто, виходить, що Гіжицький замок-готель музею не має?
– Ні, формально у замку музею нема. Але, відвідуючи готель Сан Бруно, можна придивитися до найстарших фрагментів цього замку. Бо і комплекс Medical Spa, і рецепція готелю, і головний його хол розташовані на рівні історичних замкових підвалів. Внутрішні переходи в готелі зроблені вздовж історичного фундаменту замку і під час пересування коридорами їх можна навіть доторкнутися.
Гості готелю можуть таким чином дещо дізнатися про історію.
В деяких апартаментах, які розташовані в історичній частині будівлі, також можна добре відчути клімат старовини, – там інший план приміщень, кімнати розташовані безпосередньо у даховому просторі – там можна захоплюватися старою історичною конструкцією.
Але, формально, музею там нема. Деякі предмети з нашого замку, зокрема археологічні експонати, зберігаються у музеї Вармії і Мазур в Ольштині.
Директор Центру промоції та інформації міста Ґіжицько Роберт Кемпа каже, що до містечка туристи приїжджають звідусіль.
–- Такого типу об’єкти не знають національних кордонів. Відомо, що найчисельнішими туристами у нашому регіоні є поляки. Але прибувають до нас гості з Німеччини, Росії, Литви, а також з Франції, Британії, є також гості з України, які з’являються у Ґіжицьку і також користуються послугами замкового готелю.
У замковому чотиризірковому готелі Сан Бруно у Ґіжицьку за перебування необхідно в середньому заплатити від 43 євро. Доба відпочинку у Президентському апартаменті може коштувати 250 євро. У Сан Бруно 69 кімнат, усі з кліматизацією. Одночасно в готелі можуть перебувати 170 осіб.
З Варшави можна їхати до Ольштина, а вже звідти до Ґіжицька залишається 104 кілометри – 1 година 23 хвилини.
Володимир Прядко