Польських політичних експертів, подібно до їх українських колег, дуже цікавить, як буде розвиватися ситуація в Росії після перемоги Володимира Путіна на президентських виборах. Не менше цікавими є питаннями: чому Путін, якого стільки критикували, переміг вже в першому турі, що збирається далі робити російська опозиція та наскільки команда влади відповідатиме очікуванням росіян. Прокоментувати ці та інші моменти до Варшави приїхав Валерій Фьодоров, один з найвідоміших російських соціологів політики, голова Всеросійського центру дослідження громадської думки. Експерт зазначив, що незважаючи на певні порушення під час проведення голосування 4 березня, Володимир Путін все ж набирає більш як 50% голосів виборців навіть за даними найбільш опозиційних екзитполів:
– Те, що Путін переміг вже у першому турі, це результат доволі сильної виборчої стратегії. Багато хто вважав, що після проблематичних підсумків грудневих виборів до Державної Думи Путіну не вдасться заручитися широкою громадською підтримкою. Опозиція погрожувала – якщо не буде другого туру, це означає, що вибори сфальсифіковані, і вона вийде на вулицю. Але Путін повівся мудро, провівши дві кампанії: одну за своє обрання президентом, а другу за забезпечення реальної перемоги і визнання результатів виборів. Він з самого початку сказав, що не потребує перемоги, яку не визнає населення. І добився свого. Опозиція деморалізована і визнала результати виборів. Тепер головна її дилема: як зберігти імпульс, утримати біля себе людей, які вже один раз в неї повірили. Ще лунають вимоги чесних виборів, але Путін вже показав, що вони були чесними, і у чесних виборах він переможець.
Як визнає соціолог, росіяни вже дещо втомилися від більшості гравців на політичній сцені, і від Путіна в тому числі – він переміг на виборах переважно тому, що всі альтернативні кандидати були значно слабшими. Проте, зізнається Фьодоров, якщо сам Путін вже не сильно приваблює росіян, то хочуть бачити лідером і далі «такого, як Путін»:
– Ідеальний образ політичного лідера в Росії: він має бути молодий, чи принаймні не старий, не якийсь другий Брєжнєв, якщо йому вже за 50, то він має виглядати енергійно. Другий пріоритет: він має бути досвідчений та грамотний, тобто виборці не хочуть когось, хто би вчився керувати країною на посту, а вже прагнуть людину зі знанням, що робити. Ну і третє: люди хочуть, аби президент був не з армії чи спецслужб, а чиновником, а ще краще – економістом. Президент має зробити життя народу багатшим та стабільнішим.
Потреба «нового обличчя влади», на думку Фьодорова, зумовила відносно високий результат Михайла Прохорова, який, нагадаємо, набрав 9% голосів. Але цього замало, аби стати альтернативою Путіну. Експерт зазначає, що під час цієї президентської кампанії виразно меншу роль, ніж під час попередньої, зіграли зовнішньополітичні теми:
– Світ стає все менш безпечним і все більш непередбачуваним. Тільки протягом останнього року кардинально змінилася ситуація на арабському Сході. Громадянська війна в Лівії, схожа ситуація в Сирії, Ізраїль та США погрожують атакувати Іран. Звісно, в таких умовах для росіян дуже важливо, аби на чолі держави був сильний політик, який зможе забезпечити незалежність країни, її оборону та суверенітет. Якщо цей політик ще й зможе досягти, аби Росію поважали, з нею рахувалися, то висока підтримка серед населення йому забезпечена. І Путін гарно вписується в цей образ. Інша справа, що росіян більше від міжнародних відносин хвилює економічна ситуація всередині країни: інфляція, безробіття, демографічна криза. Ми проводили опитування: наскільки людей лякає перспектива «помаранчевої революції» чи «грузинського сценарію», то виявилося, що теперішній російський електорат ці «путінські жахалки» не дуже хвилюють.
За словами Валерія Фьодорова, росіяни вже менше стали перейматися долею своїх українських сусідів і тепер не представляють їх «експортерами революції», що проте не тотожне покращенню ставлення:
– Після обрання Януковича президентом ставлення росіян до українців покращилося, але останнім часом спостерігається стагнація. Росіяни розчаровані, що Україна не вступає до Митного Союзу, тому протягом останнього року поліпшення у ставленні немає.
Польський соціолог та історик ідеї, професор Варшавського університету Павел Сьпєвак вважає, що поляки, подібно до росіян, теж дуже цінують такі вартості як стабільність та суспільний порядок, проте після 23 років життя у демократичній державі з ринковою економікою вони вже вимагають вищого рівня послуг, які їм має надавати влада. Очікування від закордонної політики, яку проводить уряд, теж існують, але вони зосереджені на західному векторі:
– Для поляків великою та безумовною вартістю є Європейський Союз. Навіть тепер, під час кризи в ЄС, поляки й надалі мають багато симпатії до Заходу, який пишеться через велику літеру «З». Звідси й бажання, аби уряд проводив врівноважену проєвропейську, інтеграційну політику, і активністю влади в цьому напрямку населення скоріше задоволене. Натомість поляки відчувають поразку польської східної політики: Литва не дотримується прав польської національної меншини, Білорусь вважає Польщу ледве не найбільшим ворогом, Україна повернулася до Росії, де польські впливи надалі залишаються дуже слабкими. І на мою думку, поляки значно більше зараз зацікавлені у добрих стосунках з Росією, в російській культурі, натомість зацікавлення українською культурою і політикою – на низькому рівні.
І польський експерт, і його російський колега вважають, що Україні варто проводити більш врівноважену та послідовну політику по відношенню до Варшави та Москви, що позитивно би вплинуло і на міждержавні стосунки, і на громадську думку всередині суспільства.
Олена Бабакова