Повертаються польські концтабори...

«Gazeta Wyborcza» помістила статтю: «Повертаються польські концтабори». Чи можна так називати табори, які поставали на польських землях після Другої світової війни? – ставить запитання газета.

Гарячий спір викликав документальний фільм Павела Сєґера (під заголовком «Польські концтабори»). Він триває 45 хвилин, свою історію тут розповідають дві українки (які були ув’язнені у таборі в Явожні) і одна представниця сілезької меншини (табір Свєнтохловиці-Зґода). Починається кадрами нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау, який – пояснює доктор Норберт Гонка з Опольського університету – не припинив діяльності у 1945 році.

Точного числа післявоєнних таборів встановити неможливо – читаємо у щоденнику «Gazeta Wyborcza». Професор Едмунд Новак з Опольського університету вважає, що їх було понад півтисячі. Перебувало у них 200-250 тисяч людей. Деякі були підпорядковані тільки радянській владі і НКВС, але більшість контролювала Польща: Міністерство громадської безпеки і Головна управа інформації Польського війська. Вони сповнювали різні функції: найчастіше – це табори праці, але були й табори для німецьких військовополонених, карні та ізоляційні і для виселенців. Найчастіше містилися у колишніх німецьких концтаборах та їх філіях.

Сюди потрапляли військовополонені, особи, запідозрені у співпраці з гітлерівцями, корінне населення Сілезії, Східної Пруссії, Помор’я, яке проходило верифікацію (тих, кого визнали німцями, переселяли), українці, виселені в рамках Акції «Вісла» та противники нової влади (наприклад, солдати Крайової Армії).

У фільмі наголошується, що умови в так званих таборах праці не відрізнялися від тих, які панували в німецьких концтаборах, і в них померли або були вбиті від 30 до 50 тисяч людей. Професор Едмунд Новак обережніший: стверджує, що вірогідних даних встановити неможливо.

Аж до 1989 року тема післявоєнних таборів у Польщі була заборонена – наголошує «Gazeta Wyborcza».

Н.Б.