«Протягом останніх 26 років найчастішим і найвлучнішим звинуваченням щодо польсько-українських відносин була їхня декларативність, - пише Пшемислав Журавський вель Ґраєвський у п’ятничному номері часопису «Gazeta Polska Codziennie». Публічні заяви про стратегічне партнерство обох країн нечасто знаходили вираз у практичній матеріальній взаємодії. Клімат взаємин був чудовим, але за ним крилася пустка через відсутність реальних спільних дій, що зрідка переривалася операціями польсько-українських підрозділів в Іраку та Боснії, які завершилися розпуском УкрПолбату (польсько-українського батальйону) в 2010 році».
«Сьогодні ж є цілковито навпаки. Квітне військова і академічна співпраця, поглиблюється взаємодія оборонної промисловості і національних банків обох держав. Створюються нові залізничні сполучення, мільйон українців працює у Польщі, сприяючи її економічному розвиткові, а разом з цим переказує зароблені гроші своїм родинам в Україні, поліпшуючи їхнє матеріальне становище. Однак, клімат взаємовідносин є щораз гіршим».
Автор наголошує, що українці, не усвідомлюючи, швидше за все, що це може спровокувати поляків, почали прославляти УПА саме через її антирадянську діяльність, а всі закиди цьому збройному формуванню «суспільством в Україні сприймаються як продовження радянської пропаганди». Тих, натомість, хто висуває такі звинувачення, «за умов війни з Росією називають союзниками Кремля». Найчастіше також, за виключенням західних областей, ця тематика в Україні мало кого обходить. «З огляду на незнання про роль УПА в екстермінації польського населення повага до українського націоналістичного підпілля 40-х років і симпатії до Польщі в розумінні багатьох українців не суперечать одне одному», - наголошує Журавський вель Ґраєвський.
Натомість, з іншого боку, в Польщі, зазначає експерт, така позиція сприймається як свідома і демонстративна неповага до польських жертв УПА, хоча українці не мали таких намірів. «Українці не стільки не розуміли, скільки не задумувалися над реаліями польської історичної пам’яті про УПА, тоді як поляки цілковито не розуміють реалій сьогоднішнього культу УПА в Україні, оскільки не знайомі з ними».
Також, як ілюстрацію, автор наводить схожу історичну постать – гетьмана Стефана Чарнецького, що є героєм для поляків, але жахливою історичною постаттю для українців, адже він він наказав, зокрема, вирізати всіх жінок і дітей у Ставищі під Києвом (де й загинув). «Взаємне нерозуміння психологічно-суспільних реалій, - підсумовує Журавський вель Ґраєвський, - спричиняє виникнення хибного кола у цьому спорі для обох сторін. (…) На додаток у цій атмосфері настрої свідомо підігріваються Москвою, а окрему роль з обох сторін відіграють також галасливі ультрапатріоти, хоча вони й не мають шансів у виборчих перегонах».
А.М.