Про те, яка держава могла би виникнути після радше, однак, неможливої перемоги Січневого повстання, розмірковує на шпальтах газети «Rzeczpospolita» Павел Коваль.
Побіжний аналіз символіки тодішнього підйому, а також його лідерів і їхніх програм дозволяє зробити висновок, що, ймовірно, з’явилась би федеративна держава, що, найвірогідніше, складалась би з трьох елементів: Польщі, Великого князівства Литовського і Русі/України.
За кілька десятків років, коли справді вдалося здобути незалежність, націоналістичні тренди на світі були вже настільки потужними, що більш типовим було створення менших національних держав, аніж мислення, що союзи можуть дати народам більше, - підкреслює автор.
За ці півсторіччя після повстання багато що змінилося, у 1918 році ми були, як після розлучення, або принаймні після розставання. Коли Юзеф Пілсудський у листопаді 1918 року надсилав перші депеші до лідерів держав, то писав про «відновлення» польської держави. І тут ми торкаємося суті справи, про яку варто вести мову в сторіччя незалежності. Саме поняття «повернення» (незалежності) значить польською відновлення порядку речей, що передував зміні, повернення того, що ми мали перед цим. Тільки чи наше «повернення» без огляду на долі інших спадкоємців втраченої перед розділами держави є повним поверненням? – питає Павел Коваль.
У цьому конкретному випадку це би значило повернення громадянами кожної з сьогоднішніх держав, що з’явилися на території колишньої Речі Посполитої до її І розділу, свободи. Якщо так, то частиною того спільного «повернення незалежності» є також річниці, що відзначаються в Україні, Литві й Білорусі.
Вже цього тижня українці відзначали століття незалежності, що її проголосила Українська Центральна Рада. Перш, ніж ми дійдемо до річниці польської незалежності в листопаді, на нас чекають ще аналогічні ювілеї решти спадкоємців І Речі Посполитої.
Розмірковуючи про незалежність сторічної давності, варто зорганізувати спільне святкування в старій родині колишньої держави. Варто, аби ми, як поляки, більше ділилися спільною традицією. Напевно, якби ця ініціатива з’явилася з боку Варшави, то хтось на Сході жахнувся би, що це наш «імперіалізм». Може тому вона повинна надійти з боку котроїсь іншої зі столиць? Тільки, чи ми тоді охоче її приймемо? - підсумовує політолог.
А.М.