Міркування довкола загрози для східного флангу НАТО у зв’язку з військовими вишколами «Запад 2017» можуть відвертати увагу від справжнього напрямку удару Росії. Цілком можливо, що тисячі російських солдатів в Білорусі рушать на південь. На Україну, - попереджає Антоні Рибчинський на шпальтах тижневика Gazeta Polska.
Останнім часом українські дипломати почали отримувати загрозливо багато сигналів про підготовку Москви до радикального сценарію. Чиновники з оточення президента Петра Порошенка кажуть, що «Москва розглядає варіант офіційної окупації українських теренів на Донбасі». Можливе відновлення проекту «Новоросія». Тому російські спецслужби шукають можливостей для дестабілізації південних та східних областей України. Секретар Ради безпеки і національної оборони Олександр Турчинов також припускає, що Кремль «спробує дестабілізувати» сам Київ. Експерти з різних держав, а також українська влада та спецслужби побоюються, що в Кремлі розробляють або вже розробили план дестабілізації усієї Східної Європи. Під прицілом не тільки Україна, але теж Білорусь, країни Балтії, Молдова, Казахстан і Грузія. На довершення, якщо росіяни зламають першу лінію опору, тобто кинуть на коліна Україну, вони не зупиняться і за першої нагоди почнуть шантажувати та висувати ультиматуми Європейському Союзу і НАТО, вимагаючи поступок в країнах Балтії, - пише автор публікації.
Путін у куті
Після трьох років конфлікту стало зрозуміло, що Кремль не досягнув своєї головної мети в Україні: не скинув країну з її шляху на Захід. А це передбачає ще дуже тривалу гібридну війну. Чи може Кремль собі це дозволити? Після поразок в Сирії (ракетна атака США на сили Асада) та на Далекому Сході (маргіналізація у справі Північної Кореї) Москва шукає нагоди, аби повернути собі ініціативу. На думку Турчинова, саме у зв’язку з Сирією росіяни можуть зважитися на агресію у безпосередній близькості. Оскільки на Близькому Сході вони не можуть йти на протистояння з американцями, Москва прагне надолужити згаяне в Україні. Після візиту Рекса Тіллерсона до Москви у квітні в Кремлі розуміють, що за нинішнього співвідношення сил вони нічого собі не виторгують з американцями. Успіхи в протистоянні з Києвом мають посилити позицію Путіна під час перемовин. Росіяни сподіваються, що цього разу, у випадку нападу на Україну, вона не одержить подібної підтримки, як це було раніше. Захід має власні все більші проблеми. Нова адміністрація США більш байдужа, ніж її попередники, щодо Києва, а друга ключова держава, Німеччина, буде заклопотана кампанією та виборами (російські гакери напевно теж про це подбають). Внутрішня ситуація теж сприяє йти на ризик. Все впевненішим стає Навальний, росте потенціал масових вуличних протестів. Економічна ситуація залишається кепською. А президентські вибори вже у березні 2018 року. Переможна війна з «бандерівською хунтою» мала би підвищити рейтинг Путіна та мобілізувати росіян подібно, як анексія Криму. Офіційна окупація Донбасу після перемоги над українською армією теж буде економічно вигідною, - відзначає публіцист.
Тільки у 2016 році Росія витратила на утримування «народних республік» 2 млрд доларів. Частково вона повернула собі ці кошти завдяки т. зв. націоналізації, тобто захопленню багатьох підприємств, що належали українським олігархам. Новий поділ власності, податкові надходження із захоплених промислових суб’єктів до російського бюджету та переорієнтація експорту з цих компаній дозволить Москві заощаджувати до мільярда доларів щороку. На «націоналізації» найбільше заробляють російські силовики, люди з орбіти впливів ФСБ. Після захоплення Донбасу Кремль або віддасть його Україні на своїх умовах, або офіційно анексує. У першому випадку росіяни спочатку розграбують регіон. Кому це найбільш вигідно? Людям з оточення Путіна, не тільки силовикам (їх посилює кожен конфлікт), але і друзям-олігархам господаря Кремля, - звертає увагу Рибчинський.
Офіційна окупація Донбасу
Один з найбільших героїв «рускої вєсни» в 2014 році Ігор Ґіркін-Стрєлков вважає, що «інтеграція Донбасу з Росією буде неможливою без повномасштабного нападу на інші регіони України». Наступаючи на інших відрізках, Москва змусить українські війська відступити з частини Донбасу, а це дозволить росіянам здобути там значну перевагу. Занепокоєння має викликати збільшення кількості російського війська біля кордонів України. Згідно із доповіддю, судячи по складу військових формувань та інфраструктури, яку для них розгортають, вторгнення в Україну може відбутися на відстань навіть до 500 км. Можливі декілька напрямків нападу, починаючи з півночі: чернігівський, харківсько-сумський, донецький. Одним з варіантів є напад на Маріуполь та просування вздовж узбережжя Азовського моря. Мета - пробиття сухопутного коридору в Крим. Можлива теж спроба утворення «Харківської народної республіки». Ціль усіх цих дій - розгромити головні сили ворога, окупувати Донбас та змусити Київ до капітуляції.
Але перш за все потрібно підготувати пропагандистське підґрунтя в Росії і водночас максимально дестабілізувати Україну, зокрема паралізувати дії влади у Києві. За інформацією української сторони, «смотрящій» за політичними питаннями Донбасу і радник Путіна Владислав Сурков вже готує масові вуличні акції у Москві, що повинні продемонструвати підтримку для ідеї анексії Донбасу. Треба створити враження, що пересічні росіяни закликають Путіна до захоплення українських теренів. Водночас, люди Суркова у Донецьку та Луганську мають провести так звані референдуми у справі «приєднання» до Росії. Підготовка до цих «плебісцитів», схоже, вже завершена. Після проведення таких «референдумів» російські війська відкрито перейдуть кордон, об’єднаються з «військами» сепаратистів та вийдуть на лінію розмежування та зіштовхнуться віч-на-віч з українськими військовими, - підкреслює Антоні Рибчинський.
Підбурювачі з Кремля
Ще важливішим для успіху операції є послаблення противника. Москва робить все, аби максимально зменшити підтримку партії президента та самого Порошенка, збільшити підтримку для відкрито проросійських сил, як і тих, з якими потім буде легше домовитися (Тимошенко), активізуючи діяльність агентури та диверсійних груп. Мета полягає у тому, щоб спричинити хаос – наприклад терактами, диверсіями, саботажем. Джерела у контррозвідці наголошують на все більшій активності російської агентури у південних та східних областях України. Занепокоєння повинні викликати теж результати неопублікованих соціологічних досліджень, особливо в Миколаєві та Харкові. Там знову посилюються проросійські настрої. Провокації на 9 травня у різних містах України показали, що фінансований Москвою сепаратизм знову набирає сили. Це відбувається також тому, що після 2014 року Київ не вирішив цієї проблеми, не було ані достатньо жорсткого покарання, ані відповідних превентивних заходів. Прибічники Москви не зникли, а тільки примовкли. Нині вони знову підіймають голови, - попереджає автор.
Від 2014 року важливою частиною оборонних планів України є прогнозування витривалості українців у протистоянні агресії. Скільки годин вистоїть Харків, якщо Москва застосує масово авіацію? Скільки днів Чернігів буде в змозі перешкоджати просуванню танковим колонам, що рухатимуться на Київ з північного сходу? Скільки тижнів триватиме активна фаза опору та скільки українців зможе створити основу підпільного опору? З кожним роком ці проміжки часу помітно збільшуються, Україна має найсильнішу армію від моменту незалежності. Навіть Ґіркін визнав, що «українську армію вже неможливо перемогти у відкритому бою». Нині Росія зазнає величезних втрат, йдучи на відкриту конвенціональну війну з Україною. Українська армія готується також до потенційних загроз, пов’язаних із військовими маневрами «Запад 2017». Офіційно Москва має перекинути в Білорусь 3000 солдатів. Але екс-командувач силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав вважає, що росіяни брешуть і у вишколах будуть задіяні навіть 100 тисяч військових. Навіть ті сусідні країни, які Росія нині вважає своїми друзями, не можуть почуватися у безпеці. Показово, що на парад 9 травня до Москви приїхав тільки президент Молдови, який не приховує своїх тісних зв’язків з Кремлем. Інші лідери обмежилися тільки своїми представниками. На Червоній площі не було навіть Лукашенка і Назарбаєва, - нагадує Рибчинський.
Україна – це початок
Ігор Ґіркін, колишній командувач бойовиків в Донбасі: «Потрібно воювати на тільки в Донбасі. Рух має початися також на інших напрямках. Коли українські війська вилізуть з окопів і почнеться паніка, треба буде ввести уряд Азарова, швидко його визнати, сформувати українську визвольну армію та провести її до Києва або, принаймні, до Харкова».
Володимир Горбулін, директор Національного інституту стратегічних досліджень: «Кремль розширює географію гібридної війни, перетворюючи війну з Україною у міжнародний конфлікт. Путін не зупиниться на Україні. Агресор насміхається з напівзаходів. Він розуміє тільки логіку ескалації. І зупиниться лиш там, де у нього почнуть стріляти».
Україна проти Росії
Росія хоче знищити головні сили противника, змусити його підписати порозуміння, що стане, по суті, капітуляцію та зміною курсу політики Києва.
Щит України
Регулярне військо, прикордонна служба і Національна гвардія в цілому налічують приблизно 400 тисяч солдатів. Крім того, вони набагато краще треновані, озброєні, досвідчені та мають кращий бойовий дух, ніж три роки тому. До цього слід додати підрозділи МВС (також добровольчі батальйони), спецназ СБУ, поліцію та парамілітарні формування. А ще 220 тисяч резервістів, серед яких є багато осіб з бойовим досвідом в Донбасі.
Меч Росії
В цілому бойовиків та російських солдатів в Донбасі є приблизно 50 тисяч. Угрупування в Криму – це приблизно 25 тисяч людей. У сепаратистському Придністров’ї дислоковані ще 2,5 тисячі росіян. І нарешті основні сили агресора: приблизно 50 тисяч солдатів на військових базах та польових таборах в Росії неподалік кордону з Україною. А також кільканадцять тисяч десантників та спецназу, яких можна у будь-яку мить перекинути в Україну.
Сценарії війни
Варіант «мінімум» - це офіційна окупація Донбасу з використанням диверсійних локальних атак на інших фронтах. Варіант №2 – це пробиття до Криму і з’єднання півострова з окупованим Донбасом і Ростовською областю в Росії сухопутним коридором вздовж Азовського моря. Розширений варіант: окупація також Одеси і повне ізолювання України від акваторії моря.
Цілі Москви
Росія не хоче загарбувати та окупувати великі терени України, бо не має для цього можливостей. Йдеться про знищення головних сил противника, змушування до підписання угоди, що означає, де-факто, капітуляцію і зміну курсу політики Києва. Донбас став би розмінною монетою, а відтак Україна мала би визнати втрату Криму. Тоді Захід також скасував би санкції проти Росії, - прогнозує Антоні Рибчинський.
Gazeta Polska/Т.А.