Очікування від офіційного візиту президента України були великими – звертають увагу автори статті: «Практично про військо. Загально про історію» у виданні «Dziennik. Gazeta Prawna», Міхал Потоцький і Збіґнєв Парафіянович. У серпні, коли в Україні з нагоди її Дня незалежності перебував польський очільник Анджей Дуда, попереджалося, що наступного разу ми почуємо більше конкретних рішень, хоча б на тему історичного діалогу. Проте, цього не відбулося. Тепер найбільш конкретним було підписання міністрами оборони обох держав загальної угоди про взаємну співпрацю в оборонній сфері. Зрештою, військове співробітництво – це найкращий приклад польсько-української кооперації, що дружно підтверджують і Київ, і Варшава. «Угода дає правові основи розширення співробітництва у 24 галузях, що охоплюють практично всі сфери оборонної промисловості обох країн», – сказав міністр оборони України Степан Полторак. Йдеться про логістику, зв’язок, дослідження і розвиток, виробництво зброї, операції спецзагонів і розбудову військової інфраструктури. Попри обіцянки, не зроблено рішучого кроку вперед в історичній сфері, проблеми стосуються різниць в інтерпретації волинського злочину. У максимальному плані йшлося про спеціальне вирізнення для численних жителів цих територій, які під час різні рятували своїх сусідів від смерті. Замість цього президент Анджей Дуда попередив, що найближчим часом буде створена позаполітична «установа доброго сусідства», яка займатиметься такими справами.
Публіцист Вєслав Романовський відзначає у виданні «Dziennik. Gazeta Prawna», що ухвала польського Сейму при нагоді 73. роковин волинської різні не наблизила нас до закінчення польсько-українського спору. Проте, виявилося, що польсько-українські взаємини є настільки сильними, що будь-яка політична авантюра не в змозі їм зашкодити. Другий плюс – це винесення справи Волині та історії на суспільний ґрунт. Після етапу гарячих дискусій у ЗМІ, постає питання: що далі? Один із варіантів – курильський. Подібно, як Японія у контактах з Росією не піднімає щодня справи повернення Курильських островів, так ми з Україною повинні домовитися, що колись, у кращі часи до цього повернемося. Проте, на думку автора статті, відкладати не варто – нагодою може бути спільне відзначення 75. роковин волинського злочину урядами Польщі та України. Чим швидше, і лише спільно, поміряємося з цим питанням, тим краще – переконує публіцист.
У щоденнику «Rzeczpospolita» політолог Марек Ціхоцький відзначає, що візит Петра Порошенка повинен відбутися принаймні рік тому. Тепер він був дуже запізнений. Польська сторона охоче прийняла Порошенка, щоб показати, що не є правдою, ніби вона відвернулася від найважливішого партнера Польщі на сході. А Київ, мабуть, хотів цим візитом стерти враження, що з Польщею не розмовляє, бо має кращих і могутніших партнерів у Берліні та Парижі. Автор коментаря вважає помилковим твердження, що Україна проходить шлях перетворень, який 20 років тому пройшли суспільства нашої частини Європи. З огляду на останні політичні зміни у світі, дописувач вказує на подібність нинішнього становища українців до польського досвіду XIX і XX століть.
Н.Б.