«Polityka»: Торги на жертви

Сьогоднішня «Polityka» публікує інтерв’ю з одним із наплідніших українських перекладачів польської літератури Андрієм Бондаром. Але темою розмови не є література.

«Я сподіваюся, що проблеми в польсько-українських взаємовідносинах якось вирішаться, - говорить тижневику Андрій Бондар. - Я розумію поляків, котрі мають у родині когось, хто зазнав на Волині кривди, чиї предки відчули ці кривди на собі. Але ми не можемо дивитися на історію як на взаємний розрахунок провин, тому що це заведе нас у глухий кут, створить ситуацію перманентного конфлікту». На думку Андрія Бондара, «тема Волині становить (у Польщі – ред.) рівновагу для єврейської теми – з одного боку є вина, але з другого (поляки – ред.) були жертвами. В Україні маємо схожий наратив: з одного боку ми є жертвами – адже був Голодомор, але з другого є тема Волині, тема витіснена, про яку багато людей в Україні не знає і знати не хоче. Моє суспільство не уявляє собі іншої перспективи, ніж перспектива жертви – з одного боку, і героя – з другого, в контексті боротьби з імперією».

«Проблема польсько-українських взаємин полягає у тому, що жодна зі сторін не вміє слухати другої, - продовжує Бондар. – Знаю, в чому полягає комплекс неприйняття вини (в українському суспільстві – ред.) за Волинь... Але навіть найбільш ліберальний поляк не може зрозуміти, що вулиця Бандери не є формою глорифікації УПА та ОУН (...) Поляки не усвідомлюють, наскільки двозначною для нас, українців, є постать Бандери. Поляки, котрі говорять про «бандеризацію» (України – ред.), не беруть до уваги того, що минуле піддано міфологізації, і що ці символи зараз використовуються в умовах сьогодішньої війни з Росією». «Я намагався пояснювати полякам, але вони не можуть зрозуміти, що маючи проспект Бандери, ми не маємо в собі полонофобії. У вас теж є герої, на яких ми не можемо погодитися: Пілсудський, Дмовський. Ця ситуація є болючою, тому що багато українців пов’язані з Польщею», - говорить Андрій Бондар на шпальтах тижневика «Polityka».

Я.С.