Ухвала Сенату (щодо подій на Волині) призвела до гарячкової реакції українців. Але Польща не пом’якшує оцінки різні з 1943 року – пише польське видання «Rzeczpospolita».
«Rzeczpospolita» повідомляє, що у «волинській різні загинуло загалом близько 60 тисяч поляків і друге стільки у Східній Малопольщі» і нагадує зміст резолюції польського Сенату, що «цей трагічний досвід треба відновити для історичної пам’яті сучасних поколінь» та що «масові вбивства не були названі – згідно з історичною правдою – геноцидом».
«Правду про різню фальшували з самого початку» – під таким заголовком видання публікує розмову з польським істориком Ґжеґожем Мотикою, котрий наголошує на тому, що «в плані українського повстання проти німців і совєтів, яке було інспіроване керівництвом ОУН–УПА на початку 1943 р. на Волині, було позбутися польського населення з теренів, які націоналісти вважали українськими». Як додає історик, організатори операції знали, що треба її провести в таємниці і «засекречені накази слід було знищити після прочитання». У контексті відповідальності поляків та українців за події на Волині аж ніяк не можна говорити про симетрію – додає Мотика. «Під час різні відбувалися акції відплати польського підпілля, але не можна говорити про симетрію. Ціллю УПА було очищення великої території з польського населення, натомість акції АК були направлені в окремі села. Етнічна політика ІІ Речі Посполитої, котра базувала на ставленні до українців як до громадян другої категорії, є плямою на нашій історії, так як і операція «Вісла».
Поруч інтерв’ю з Мотикою «Rzeczpospolita» публікує розмову з Головою Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Миколою Княжицьким, який представляє свою точку зору на події на Волині. «Це була страшна трагедія двох народів, яку провокували фашисти та комуністичний режим. Тоді було зроблено багато помилок, жертвами яких стало мирне населення. (…) Ми не вважаємо цих подій геноцидом, оскільки України як держави тоді не було. За це відповідає держава, яка окупувала нашу землю». На шпальтах польського видання Микола Княжицький висловлює жаль з приводу того, що сталося і просить прощення польський народ.
У свою чергу, коментатор видання Єжи Гащинський зауважує: «визнання факту, що українські націоналісти декілька десятиліть тому довершили геноцид на Волині, не є тотожне з підтримкою нинішньої політики Владіміра Путіна щодо України. Дивно, що треба це пояснювати», – пише публіцист «Rzeczpospolita».
«Польсько-український історичний діалог зникає, а причина лежить, переважно, на українському боці. Попри те, Варшава надалі повинна підтримувати Київ – адже таким є наш політичний інтерес» – читаємо у тижневику «Tygodnik Powszechny».
Автор статті «Тінь Волині», Войцєх Пєнцяк пояснює читачам, що український патріотизм, навіть у відкрито націоналістичній версії, є сьогодні заодно антиросійським та пропольським. До цього спричинилися, зокрема, події останніх років, у цьому й роль, яку Польща зіграє для багатьох пересічних українців. Спір за Волинь повинен тривати, «навіть гострий», проте – за словами автора – поляки повинні мати свідомість, що його результати не з’являться негайно. «Коли мова йде про розрахунок з темними сторінками минулого, кожен народ мусить пройти свій шлях», – пояснює публіцист.
Л.З.