Убивства і політика

Тижневик «Wprost» багато уваги приділяє польсько-українським взаєминам в контексті Волинської трагедії. Роковини трагічних подій на Волині, де протягом 1943–1944 років були масові вбивства поляків, здійснені, зокрема, Українською повстанською армією, будуть відзначатися 11 липня.

Нагадаймо, ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українські історики – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, ще близько 15 тисяч українців загинули у, так званих, «акціях відплати» Армії крайової. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду».

Тижневик «Wprost» наголошує: опозиція звинувачує керівну партію Право і справедливість у тому, що вона уникає увіковічення кресов’ян убитих українцями, і що партія сама готує резолюції в цій справі. Опозиції не цікавить, що гострі історичні розрахунки можуть охолодити взаємини між Варшавою і Києвом, від чого виграє виключно Москва. Політичний спір навколо волинських убивств спалахує заново.

У тижневику, зокрема, розмова з директоркою телеканалу «Белсат» Аґнєшкою Ромашевською-Ґузи, коментар публіциста Павела Коваля і спогади композитора Кшесіміра Дембського, діди якого загинули під час волинських подій.

Л.І.