Тижневик «Gazeta Polska» пропонує статтю Ґжеґожа Вєжхоловського: «Сорос – остання надія Міхніка і Платформи»: «На зламі 80. і 90. років підтиримував у Польщі реформи, які сприяли закріпленню посткомуністичних структур. Опісля заснував і фінансував Фонд імені Стефана Баторія, пропагандистський рупор середовища Міхніка, Бальцеровича і Ґеремека. Тепер суб’єкт, якого підтримує мільярдер Джордж Сорос, вклав близько 17 мільйонів доларів в компанію Agora, яка є видавцем щоденника „Gazeta Wyborcza”».
«Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан пропагує принципи угорської і християнської ідентичності. Поєднання національної ідентичності з релігією – це вибухова суміш. До того ж Орбан – не один. У Польщі Ярослав Качинський ставиться до справ подібно», – говорив Джордж Сорос в інтерв’ю, яке вийшло в лютому 2016 р. в «New York Review of Books». Це основна риса філософії Сороса, американського мільярдера угорсько-єврейського походження: страх перед національною ідентичністю і релігією. Сорос у США відомий передусім як запеклий критик Джорджа Буша і республіканців та прихильник Барака Обами. Новий інвестор компанії Agora любить, коли його називають філантропом, тобто людиною, яка безкорисливо допомагає потребуючим. Але філантропія Сороса досить сумнівна: він здобув свої статки за допомогою компаній, зареєстрованих в офшорних зонах, і на фінансових спекуляціях, передусім в азійських країнах. Прем’єр-міністр Малайзії за крах у цій країні, спричинений спекуляціями, назвав фінансиста «злочинцем». В Ірландії Сорос призначив величезні суми на організації, які пропагують аборти.
Саме Джордж Сорос був головним автором плану економічних перетворень Польської Народної Республіки наприкінці 80. років. Їх рекламували як перехід із соціалізму в капіталізм, але вони закінчилися, перш за все, наданням права власності посткомуністичній номенклатурі та агентурі і створенням псевдоринкової економіки. У новій економічній системі вирішальну роль почав відігравати не польський середній клас, а закордонний капітал та олігархи, пов’язані з колишньою системою.
Не могло бути інакше, якщо для Сороса єдиними партнерами розмов були люди апарату влади ПНР і середовища Адама Міхніка. Фінансист прибув до Польщі вже 8 травня 1988 року і тоді – на зустрічі з представниками комуністичного режиму – опрацьовано попередні положення корисної для тогочасних еліт трансформації. Сорос зустрічався, зокрема, з генералом Войцєхом Ярузельським, який, за повідомленнями, тоді особисто погодився на створення Фонду імені Стефана Баторія, і з тогочасним прем’єром Мєчиславом Раковським. Але, фактично, сам Фонд імені Стефана Баторія постав уже раніше – Сорос встановив його нотаріальним актом, списаним 5 листопада 1987 року в Нью-Йорку і легалізовним у нью-йоркському Генеральному консульстві ПНР. Результатом розмов, які велися до 23 грудня 1988 року, було рішення перетворити планову економіку в ринкову – зрозуміло, за сценарієм Сороса і керівництва ПНР.
Далі автор статті звертає увагу, що саме Сорос стягнув до Польщі економіста Джефрі Сакса, якого фінансував за посередництвом Фонду Баторія. Першими особами, до яких подався Сакс, були Броніслав Ґеремек, Адам Міхнік і Яцек Куронь. Саме вони мали встановлювати і схвалювати умови, на яких у Польщі відбувалося запровадження «ринкової» економіки.
Дописувач задумується, хто надумав стягнути до Польщі Сороса і чому зробили ставку якраз на нього – випускника філософії і спекулянта, який здобув майно на офшорах. Як це можливо, що 1988 року комуністична влада погодилася на реєстрацію у Варшаві Фонду імені Стефана Баторія, пов’язаного з частиною опозиції лівого спрямування, якщо за п’ять місяців до того відкинула клопотання про реєстрацію Незалежного союзу студентів. І чому Сакс вів розмови лише з вказаними опозиціонерами, зосередженими навколо Адама Міхніка.
Це залишається загадкою. Проте, немає сумніву, що це план Сакса–Сороса став фундаментом реформи, названої пізніше «планом Бальцеровича», – відзначає автор статті. Людина, яка оперує грошима в податкових раях, є засновником і спонсором фонду, котрий бореться за... транспарантність у Польщі.
Як пише портал wirtualnemedia.pl, у першому кварталі 2016 р. Agora мала 55,6 мільйона збитків нетто, натомість роком раніше – 1,3 мільйона прибутків. Чи «філантроп» врятує видавця газети Адама Міхніка? І чи зуміє допомогти політичній системі Третьої Річпосполитої, яка – так як Сорос – боїться національної і релігійної ідентичності? – запитує автор статті.
Н.Б.