«Gazeta Wyborcza» пропонує прогнози на тему викликів, які чекають нас цього року. Британський публіцист Едвард Лукас, зокрема, відзначає, що стратегічних планів Кремля не слід розцінювати у західних категоріях. Путінові не йдеться про те, щоб Росія стала могутньою економікою або центром серйозної геополітичної коаліції. Головна його мета – зберегти владу й поділити Захід, який міг би стати єдиним його противником. Діючи разом, Америка і Європа легко перемогли б Росію – читаємо у щоденнику «Gazeta Wyborcza». На думку дописувача, Росія не перестане цікавитись Україною. Це надзвичайне досягнення, що Україна залишилася демократією, що держава надалі функціонує і старається реформувати свої установи. Але прогрес – невеликий, а люди – дуже втомлені. Поліпшення наставатиме дуже повільно, поки не сформується новий політичний клас, а цього поки що не видно, бо Порошенко і Яценюк не справилися з найбільшою проблемою країни, тобто олігархами, – читаємо у виданні «Gazeta Wyborcza». А це, – вважає Едвард Лукас, – може довести до чергового Майдану, але без прапорів ЄС і співу. Як відзначає публіцист, Путін в Україні двічі програв: йому не вдалося ані повстання російськомовного населення, ані військовий наступ. Тому перейшов до плану «В», тобто чекає, аж сусід сам занепаде. У минулому цей метод був найефективнішим. Якщо українці самі покинуть демократію і західний орієнтир, Москві легко буде відновити впливи в Києві.
Словацький публіцист і письменник Мартін Шімечка пише про політичні зміни в Польщі після останніх парламентських виборів. У контексті України зазначає, що саме Польща була її найбільшим союзником, просувала українські справи, яких не добачали інші країни Європейського Союзу. «Сьогодні ж голос Польщі різко втрачає значення, ще мить, і буде зовсім неважливим, екзотичним. Україна втратить захисника й адвоката», – читаємо.
«Gazeta Wyborcza» повідомляє, що 31 грудня Сенат схвалив новелізацію закону про ЗМІ авторства партії Право і справедливість, яка є головною силою в польському парламенті. Ще підпис президента – й міністр державної скарбниці призначить нових голів громадських радіо і телебачення. Не буде конкурсів, а керівництво не обиратиметься на термін повноважень. Закон дає міністрові право відставки нового голови і наглядової ради в будь-який момент. Право і справедливість попереджає про чергові зміни: дотеперішні товариства державної скарбниці стануть установами культури, абонемент за користування радіо і телебаченням замінять аудіовізуальною оплатою. Новелізація пройшла через Сейм блискавично – за два дні, Сенатові вистачило менше, як півдня. Вводиться в дію наступного дня після оприлюднення. Строк правління дотеперішнього керівництва закінчується. Ніколи після 1989 року влада громадських ЗМІ не призначалася прямо урядом, – наголошує «Gazeta Wyborcza». Тепер на радіо і телебаченні велике очікування змін, які для журналістів, мабуть, означатимуть звільнення.
«Rzeczpospolita» пише про причини глибоких поділів у польській політиці. Війна не почалася ані в момент смоленської авіакатастрофи, ані за попереднього правління партії Право і справедливість, ані в період війни у верхах 1990 року. Вогонь підкладено набагато раніше, з настанням комуністичної Польщі. Патріотичну опозицію переслідували. В умовах диктатури комунізму суспільний прогрес означав просування найбільш цинічних, деморалізованих та просто примітивних одиниць. Це вони, з частиною інтелігенції лівого спрямування, стали новими елітами держави. І почали визначати нові стандарти: конформізм, хитрість, неуцтво й моральний релятивізм. У момент загрози єдиною їхньою реакцією були ненависть і жорстокість. Комуністичні горе-еліти були свідомі ізоляції від суспільства і зневажали його. Сформована пізніше опозиція зберегла давні фобії, зокрема глибоку недовіру до юрби, яка – за намовою влади – 1968 року демонструвала під антисемітськими лозунгами. Острах перед «непередбачуваним» і «відсталим» суспільством став фундаментом більшості патології в польському громадському житті, чого наслідки відчутні до сьогодні – читаємо у статті Конрада Колодзєйського.
Н.Б.