«Ніхто не хоче помирати за Росію»

Українські політики під кінець року розпочали дипломатичний наступ на міжнародній арені, - пише «Dziennik Gazeta Prawna». У вівторок до Брюсселя прибув міністр закордонних справ Павло Клімкін, аби обговорити імплементацію економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС та переконати єврократів, що не все так погано з реформами в Україні. Європейці ж змінюють підхід до фінансування реформ в Україні – не обіцянки, а конкретні проекти, - говорить єврокомісар Йоганнес Ган. В Парижі натомість діє президент Петро Порошенко, який при нагоді Кліматичної конференції ООН зустрівся, зокрема, з турецьким лідером Реджепом Ердоганом. А в Києві вже очікують на віце-президента США Джо Байдена, який має привезти не тільки поради щодо реформ, а й вашингтонську точку зору – чи втрачаючий популярність Яценюк залишиться прем’єром, чи варто пошукати когось іншого.

Видання «Rzeczpospolita» слідкує за розвитком російсько-турецького конфлікту у матеріалі «За Росію помирати ніхто не хоче». Хоч російське телебачення і далі захлинається пропагандою про непереможну російську армію та її могутніх партнерів, ніхто з союзників Москви після збиття Су-24 не поспішив зі словами підтримки. НАТО одразу заявило, що стіною стоїть за Анкарою, Кремль у свою чергу сподівався подібної реакції від членів Організації договору про колективну безпеку. Білорусь, Вірменія, Казахстан, Таджикистан та Киргизія мали відреагувати на «акт агресії» щодо Росії, а саме так назвав постріл турецьких ВПС Путін. Однак у таборі союзників Кремля – мовчання. Білоруси поспівчували… і прийняли у Мінську найближчого союзника Туреччини – президента Азербайджану. Казахстан закликав до як найшвидшого порозуміння, і підтвердив свій вступ до СОТ. Коли великі країни борються, менші повинні двічі подумати, чи втручатися, - говорить польським журналістам вірменський політолог Степан Ґріґорян. Навіть Вірменія, котра не має дипломатичних відносин з Туреччиною, вирішила залишитись осторонь.

Німецькі історики віднайшли у московських архівах довоєнні документи польської розвідки та поліції. Згідно з нормами міжнародного права, Росія б мала їх переказати Польщі, але не хоче, - про справу пише «Gazeta Wyborcza». Польські акти були вкрадені двічі: перший раз у 1939-му німцями, а згодом – Радянським Союзом. Без московських папок не вдасться написати повної історії польської розвідки, - зазначають історики. Серед знайдених у Москві документів: історії комуністичних пропагандистів у Європі в 20-і роки, нотатки з таємних нарад комуністів з Польщі, Балкан та України у Відні, список польських агентів у Німеччині перед війною. Росія вже віддала аналогічні колекції французам, голландцям та чехам, а полякам – відмовляється. Німецькі історики обіцяють опублікувати частину знахідок, доля оригіналів залишається невідомою.

О.Б.