Як пише газета «Rzeczpospolita», нальоти в Сирії – це перша від часу розпаду Радянського Союзу заморська операція Кремля. Москва знову хоче бути могутньою державою. Публіцист Єнджей Бєлєцький звертає увагу: «Другого дня бомбардування стратегія Владіміра Путіна стає для Заходу щораз більш зрозумілою. 28 винищувачів і 14 гелікоптерів вдарило поблизу міст Гомс і Гама. Це тут війська, вірні Башарові аль-Асаду, останніми місяцями втрачали ґрунт під напором Армії завоювання». Тобто, пояснює автор, коаліції сил проти Асада. Проте, там немає загонів Ісламської держави. Отже, стає ясно, що гра Путіна в Сирії відрізняється від американської, а можливо, є цілком суперечною. Глава Пентагону Аштон Картер порівняв цю акцію з доливанням оливи до вогню. «Вона мусить закінчитися поразкою, тому що сили, які борються з Асадом, надто великі, аби Росія змогла їх зупинити», – вважає Картер.
Відомий експерт Алєксандер Рар серед цілей, які поставив собі російський президент, називає те, щоб Росія стала необхідною для США задля вирішення конфлікту на Близькому Сході, бо тоді війна в Україні відійде на дальший план. По-друге, Москва хоче взяти участь у новому поділі в цьому регіоні й повернути собі світове, а не лише регіональне значення. По-третє – послабити ісламістів, які могли б загрожувати Росії. «Небагато про це говориться, але у джигаді у широкому розумінні на території Сирії беруть участь близько п’яти тисяч російських громадян. Путін не хоче, щоб вони повернулися до Росії, вони небезпечні», – пояснює Алєксандер Рар у статті «Росія кидає виклик США».
На думку багатьох коментаторів, Росія, наступаючи на Сирію, хотіла вирватися з ізоляції, в яку попала внаслідок війни в Україні – пише «Gazeta Wyborcza». Проте, ідея торгів, «співпраця в Сирії взамін за поступки в іншому регіоні», – на Заході звучить наче перенесена з часів холодної війни. Патріарх Москви Кіріл назвав цю війну «святою». Правитель мусульманської Чечні Рамзан Кадиров просить Путіна послати в Сирію піхоту. Публіцист Маріуш Завадзький звертає увагу: «Не задумуючись про наміри Путіна, в одному треба з ним погодитися – американський план закінчення громадянської війни в Сирії приніс фіаско. Ми, тобто західний світ, припустилися тяжкої помилки, ігноруючи трагедію в цій країні. Хвиля біженців, які штурмують Європу, це перша кара». Тому, вважає автор, необхідно скласти новий план, не тільки щоб допомогти сирійцям, але й щоб вберегтися від наступних покарань.
У виданні «Dziennik. Gazeta Prawna» – стаття «Улюблений філософ Путіна». Автор, Міхал Потоцький, запитує: «Що в російського президента у голові?» й відповідає: «Ідеї, які на початку минулого століття сформулював Іван Ільїн, улюблений мислитель Кремля». На думку Ільїна, після занепаду комунізму його батьківщина має шанс розквітнути лише тоді, коли до влади прийдуть «люди віддані Росії, які відчувають по-національному, думають по-державному; охочі, ідейнотворчі, які несуть людям не помсту і розпад, а дух визволення, справедливості й понадкласової єдності». У протилежному випадку країні загрожує хаос, деморалізація, залежність від чужинців. «Неважко в цих словах побачити мислення про себе Путіна, а радше, як його представляє російська пропаганда», – відзначає дописувач.
Н.Б.