У Польщі не буде баз НАТО – це тема з першої шпальти видання «Rzeczpospolita». Як з’ясував журналістам видання міністр оборони Польщі Томаш Сємоняк, таке рішення ймовірно буде прийнято через два тижні на саміті Північноатлантичного Альянсу. Таким чином НАТО не хоче дратувати Росію. На думку польського високополсадовця, 4 вересня в Ньюпорті буде прийнято рішення про початок циклу військових маневрів з участю членів НАТО, Польщі, Литві, Латвії та Естонії, а також рішення про розвиток в цих країнах інфраструктури і складів, необхідних для швидкого реагування НАТО у випадку війни. «Не думаю, що в документах саміту з’явиться визначення: постійна військова присутність НАТО», – каже Сємоняк, а за ним іде цитата польського міністра закордонних справ Радослава Сікорського: «Якщо в Польщі розташуються дві важкі бригади НАТО, то я буду щасливий».
Коментатор видання Єжи Гащинський нарікає: «Коли необхідно виконати небезпечне і неприємне завдання, наприклад, відправити тисячі солдатів в інший куток світу, Польща чує від союзників, що вона стовідсотково на Заході, без сумніву, і без багажу з часів радянського панування. Тоді її членство в західних інститутах нічим не відрізняється від членства Італії, Німеччини чи Великобританії. Але все змінюється, коли старий Захід повинен зробити щось для Польщі. Тоді виходить, що ми не західні структури на сто відсотків, а багаж із днів радянського панування все ще тяжіє. І Польщі кажуть, що є реальне НАТО, а є НАТО-біс».
«Результатом є те, – продовжує Єжи Гащинський, – що тисячі американських солдатів без проблем дислокуються в Італії чи Німеччині, хоча ці країни не межують із жодним агресором. На саміті НАТО не збудеться мрія голови польської дипломатії про постійну присутність у Польщі хоча б двох бригад НАТО. Ця мрія об’єднує всі політичні сили в Польщі. Тепер напевно почнеться суперечка всередині країни: а з чиєї вини це все, наша другосортність в НАТО, і це в той час, коли Росія веде війну. Я не думаю, – завершує польський публіцист, – що винних треба шукати серед польських політиків, які не змогли переконати німців чи італійців змінити свою думку. Винні знаходяться поза Польщею».
«Gazeta Wyborcza» пише про Румунію, де починають розраховувати з комуністичною епохою. «На цей раз коменданти в’язниць не залишаться безкарними», – наголошує видання. Суди Румунії почали притягувати до відповідальності комендантів в’язниць і трудових таборів, де понад півстоліття загинуло 100 тис. полв’язнів режиму. Останні 25 років ці коменданти залишалися безкарними завдяки захисту чинних урядів.
Тюрми і табори були розкидані по всій країні. Коли до влади прийшов Ніколає Чаушеску, протягом майже півстоліття в них потрапило півмільйона румунів, а кожен п’ятий помер. Після революції 1989 року кількох комуністичних злочинців судили, проте далі більше 20 років не було політичної волі, щоб вирішити цю проблему. «Комуністична еліта правила занадто довго», – каже Олександр Мурару з Науково-дослідного інституту злочинів комуністів, а «замітання під килим» справ колишніх злочинців було очевидним особливо в період правління соціал-демократів, у 2000–2004 роки. Тодішній міністр юстиції в перший рік його перебування на посаді замінив усіх прокурорів, відповідальних за розслідування злочинів комунізму: і тільки протести Євросоюзу спричинили відставку цього міністра – пише «Gazeta Wyborcza».
І.І.