«Gazeta Wyborcza»: Артеме, ким ти є?

«Артеме, ким ти є?» - питає «Gazeta Wyborcza» молодого інформатика з Донецька. Артем мешкає у Польщі з 2012 року, і в розлогій розмові з виданням пояснює, чому вважає себе і українцем, і росіянином, і поляком... Отже, польське... По бабусиній лінії Артем – поляк, і як каже, відчуває патріотичну гордість за Польщу: «Коли чую, що у Польщі планують запустити швидкісні потяги, то пишаюся, що це відбувається в моїй країні», - каже і додає, що перебуваючи разом зі своїми друзями-поляками, почувається так, як вони... Російське... З батьками Артем розмовляє російською. Його батько - з Сумської області, українського села. Коли приїхав до Харкова вчитися в університеті, почав розмовляти російською: «У Радянському Союзі поширеним було переконання, що найкраще бути спочатку росіянином, а потім вже українцем», - пояснює. Мама Артема – з Донбасу. Українську розуміє, але не розмовляє. Чому? «Бо вона боїться, що всі будуть з неї сміятися» - каже. Коли перестав існувати Радянський Союз, Артемові було п’ять років. Тоді батько віддав сина до української школи, єдиної у всьому Донецьку. Частина вчителів була із Західної України і вчила, що Україна – це продовження Київської Русі, деякі вчителі представляли «радянську» школу історії, в якій росіянин, білорус та українець – три брати.

У чому полягає різниця між українцем і росіянином? – запитує газета Артема. «Українець – це хтось, хто має національну ідею. А полягає вона, цитуючи Леся Подерв’янського «Відчепіться від мене! Тобто, ця моя українська частина гостинна і толерантна для всіх, крім тих, хто хоче прийти і вчергове забрати мою землю i душу», - пояснює Артем. А російська частина? «Вона є більш толерантною для світу ззовні... вона каже, що я не маю ворогів і не треба з ніким воювати.. Коли починає домінувати ця російська частина, то починаю думати, що українці нічого не варті, бо що може бути вартий народ, котрий навіть не може вберегти власної державності? Це – виклик, бути українцем, – зізнається співрозмовник польської газети. - Але якщо я відмовлюся від цього, так теж можуть зробити інші... тоді Україна вже ніколи не буде існувати».

Я.С.