Тема українських протестів не сходить зі сторінок польської преси. «Що Європа та США можуть зробити для України», – статтю Мирослава Чеха під такою назвою читаємо у свіжому виданні «Gazeta Wyborcza». Автор пише, що не варто вірити твердженням кремлівської пропаганди про те, що «українці не в стані самі вирішити свої проблеми і тому потрібно діяти за них, можливо навіть, поділивши країну».
Ідею проведення міжнародної конференції «друзів України» під егідою ОБСЄ, яку запропонував професор Збіґнєв Бжезінський, у справі України щодо створення так званої «дорожньої мапи», яка б допомогла вирішити внутрішні проблеми в Україні, польський журналіст вважає невдалою з кількох причин. По-перше, «під егідою ОБСЄ» – означатиме участь у ній Росії. Її присутність Мирослав Чех порівнює до того, якби до дитячого будинку запросили працювати вихователем педофіла. Решта персоналу не буде турбуватися вихованням малечі, а займеться «вихователем» і його схильностями кривдити дітей. По-друге, люди вже вдруге виходять на Майдан після 2004 року саме проти політики Путіна, котрий прагне «розпоряджатися і керувати» Україною. Тому, у який спосіб ідеологи схожої конференції зможуть пояснити українцям, що голос Путіна у ній буде чи не вирішальним і визначатиме майбутнє України та її стосунки з ЄС. А по-третє, концепція конференції повторювала би формулу, яка б могла означати поділ впливу над Україною між Москвою з одного боку, та ЄС – з другого.
У статті публіцист наголошує на тому, що Кремль намагається переконати світ, що Україна – занепадаюча держава, неспроможна до самостійного управління, яка заслуговує тільки на те, аби бути чиїмось протекторатом. Ідеальною реалізацією такого сценарію і стала би схожа конференція за участі Росії, на якій можна би було постійно підкидати такі «докази» безвихідного стану речей у сусіда, та стверджувати, що країна «тріщить по швах». Захід, який би погодився з цим, не був би вартий того снігу, який лежить під пальмами в Сочі, – пише Мирослав Чех.
Основною умовою для вирішення українських проблем він вважає співпрацю ЄС, США та української опозиції у демонтажі олігархату в Україні.
Найбільшою довірою людей на Майдані користуються особи з-поза кола основних політиків – це активісти Самооборони та Правого сектора. Неспроможність лідерів опозиції вести переговори з владою протягом двох з половиною місяців сформували нових лідерів. Однак, серед цих активістів існує велика загроза розійтися у поглядах щодо того, якими повинні бути подальші дії – мирні чи знову активні. Відомо, що на Майдані серед числа тих, хто його захищає, присутня велика кількість радикально настроєних молодих людей. Про те, які загрози існують між неофіційними лідерами Майдану можна прочитати в матеріалі Міхала Потоцького у виданні «Dziennik. Gazeta Prawna».
Про ескадрони смерті в Україні дізнаємося з розмови Ігоря Тимоца з Володимиром Бойком, українським журналістом, який пише статті-розслідування. Пан Володимир стверджує, зокрема, що в Україні зараз немає політичної кризи. Натомість, є повстання народу проти донецької мафії. В інтерв’ю він говорить про цілі групи людей, найнятих владою, які складаються з теперішніх і колишніх офіцерів міліції, а також людей з кримінальним минулим. Ситуацію в Україні Бойко називає «системою терору», яку творять міліція, «тітушки» та Служба безпеки України. Про це – у матеріалі видання «Gazeta Wyborcza».
Т.А.