Війна монологів про Волинь

Говорити про Волинь правду, але не роз’ятрювати ран закликає у суботньому випуску «Gazeta Wyborcza» головний редактор видання, відомий громадський діяч Адам Міхнік. «70-а річниця антипольської акції на Волині спричинилася до активізації націоналістичних кіл по обидва боки кордону. З польського боку чуємо голоси з вимогами покути від українців, з українського – антипольську риторику», - так журналіст характеризує атмосферу, що складається в українсько-польських відносинах протягом останніх місяців. Міхнік нагадує, наскільки непростою була боротьба і поляків, і українців за незалежність. Українці пережили багато трагедій на цьому шляху, що не виправдовує поведінки окремих груп та лідерів, проте пояснює, чому вони проявляли жорстокість відносно сусідів. Історії не можна повернути, проте з минулим треба далі жити. Засудження масових вбивств на Волині – це очевидний крок. «Треба розповісти всю правду про цю історію, але не треба епатувати жорстокістю та торгуватися, хто більше постраждав. Слід говорити правду, але не роз’ятрювати», - таким є заклик Адама Міхніка.

Спільно з Інститутом національної пам’яті Польщі «Gazeta Wyborcza» підготувала спеціальний додаток, присвячений Волинській трагедії. Професор Вроцлавського університету Ґжеґож Грицюк нагадує, що польсько-український конфлікт на Волині розпочався не в 1943 році, а кілька десятиліть раніше. До цього призвела короткозора політика державної влади міжвоєнної Польщі, яка дискримінувала національні меншини. У 40-і на Волині загинуло близько 100 тисяч поляків, але також і кілька тисяч українців під час так званих «акцій відплати». Журналіст Ярослав Курський називає теперішній стан польсько-українських дебатів про Волинь війною монологів, котра а-пріорі не матиме позитивного результату для поєднання між двома народами. Професор Владислав Філяр, сам колишній солдат підрозділу польської Армії Крайової на Волині, не звинувачує українців, ОУН чи УПА у Волинській трагедії, адже багато хто з них говорив, що вбивства поляків це ганебно. Якщо у подіях 43-го року були винні, то це лідери волинського угрупування УПА, які видали наказ розпочати етнічну чистку, та їх хворий націоналізм. Кілька статей присвячені українським праведникам – людям, які рятували життя полякам. Про них у Польщі досі дуже мало знають. Хоча вже є ініціатива побудови пам’ятника в одному з міст у Мазовії.

Кінець потуги Ріната Ахметова та його українських колег-олігархів передрікає «Rzeczpospolita». Як зазначає Мацєй Крауський, колишній польський віце-консул у Львові, у країні над Дніпром вичерпалася система, в якій держава функціонувала з 1991 року. Президент вже не зацікавлений допомагати олігархам збагачуватися. Віктор Янукович став для них не партнером, а конкурентом. Він створює законодавчу базу та адміністративну систему, котра має допомогти йому стати царем а-ля Владімір Путін. Крауський бачить два сценарії розвитку ситуації: або у Києві запанують порядки типу російських, де велику роль грають спецслужби та наближені до президента люди. або такий режим встановить сама Москва. Про європейські перспективи автор, на жаль, нічого не згадує.

О.Б.