Постать Симона Петлюри і «Фемен»

«Gazeta Wyborcza» пропонує статтю директора Інституту філософії НАН України, професора Мирослава Поповича, присвячену Симонові Петлюрі. Це – фрагменти публікації, яку видала вроцлавська Колегія Східної Європи імені Яна Новака-Єзьоранського. «Оцінка постаті Симона Петлюри надалі викликає контроверсії. Однак, незалежна українська держава, якої символіка є символікою Української Народної Республіки (УНР), повинна ставитися з шаною до лідера цього ж УНР, глави держави у часи революції та громадянської війни, незалежно від того, до якої міри ми сьогодні погоджуємося з політичною ідеологією, що її тоді Петлюра визнавав. Адже ж не вся Польща схвалює політичну філософію маршала Пілсудського, а однак поляки ставляють йому пам’ятники. Звісно, між цими двома діячами основна різниця: Пілсудський виборов незалежність, а Петлюра – ні; проте, це чинить його постать ще трагічнішою і, може, навіть більш гідною збереження у пам’яті народу», – пише професор Мирослав Попович у виданні «Gazeta Wyborcza». Як читаємо далі, «Петлюра виразно протиставляє свій патріотизм ідеологіям, які на перший план висувають суспільні цілі (...). Це висхідна точка всієї петлюрівської стратегії: національна солідарність».

«Правда про Петлюру – навіть при найбільш критичному ставленні до його вчинків і поглядів – дуже відрізняється від поширеного образу бандита й організатора погромів» – відзначає дописувач. «Навіть під час жорстокої війни комуністичні лідери мусили йти на поступки супроти української національної ідеї. (...) Тільки завдяки рішучій упертості націоналістичних сил і масовій підтримці ідеї незалежності, Кремль прийняв стратегію створення формально незалежних радянських соціалістичних республік, об’єднаних пізніше так само формальною союзною угодою. І хоч комуністична влада намагалася про угоду забути, 1991 року (коли Україна проголосила незалежність) ця на перший погляд нісенітна формальність неочікувано була введена в дію – і завдяки ній розпад СРСР на незалежні національні держави мав мирний та еволюційний характер. Мрії і стремління головного отамана не пропали безслідно», – читаємо у статті професора Мирослава Поповича у польському щоденнику «Gazeta Wyborcza».

У польських газетах – ще один український акцент. Видання «Rzeczpospolita» пише, що «Фемен» шукає нового місця. Ця організація вже рідко обурює в Україні, тому з протестами перенеслася за кордон. Свої офіси відкрила у Парижі та Гамбургу, у планах – створити відділення у Бразилії та США. Осідок у Києві залишиться, щоб мати поле маневру на пострадянському просторі. Оголені груди дівчат підкорили західні ЗМІ. Їм уже цього не вистачає і вони рушили у світ ісламу. Членкинею міжнародного руху родом з України стала туніска Аміна Шбої.

Газета ставить запитання, хто підтримує «Фемен». Невиключено, що представники української влади, серйозні підприємці, а навіть спецслужби. Цей рух має щедре фінансування. Сумнівно, що пожертв вистачило б на проведення акцій у Стамбулі, Мілані, Парижі чи Москві. Гроші призначаються, щоб скомпрометувати і владу, і опозицію – оцінив політолог Вадим Карасьов. На думку іншого політолога, Вадима Фесенка, «Фемен» – ані не політичний, ані не громадянський проект, це – комерція, дещо забарвлена ідеологією фемінізму.

Н.Б.ч