Волинь. Пам’ятаймо разом – закликає «Gazeta Wyborcza». Цього року виповнюється 70 річниця Волинських подій. Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини і Тернопільщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною.
Публіцист видання Мирослав Чех у суботньо-недільному виданні газети нагадує історичний фон того часу. Наголошує, що спір за слова може зіпсувати навіть найкращі взаємини між державами і народами, особливо тоді, коли до політики залучають історію. Підкреслює, що поляки і українці по-іншому дивляться на ІІ Річ Посполиту. Для поляків – це була власна держава, яку вдалося повернути після 123 років поневолення, для переважної більшості українців – чужа, і наприкінці 30-тих років дедалі більш ворожа. Заданням істориків є якнайоб’єктивніше дослідити минуле – наголошує Мирослав Чех і додає, що нині у польсько-українських стосунках відбуваються важливі речі, і небагато треба, щоб вони стали зламними. У зв’язку з 70 роковинами Волинської трагедії, з української сторони прозвучало багато важливих слів, особливо від представників духовенства. Можливо існує шанс на те, щоб про трагічне польсько-українське минуле пам’ятати спільно.
Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, до 15 тисяч українців, а також представники інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду».
Україно, не йти в глухий кут - закликає видання газети «Rzeczpospolita». Анджей Таляґа звертає увагу, що атмосфера навколо України згущується. Підписання меморандуму про поглиблення співпраці Києва з Митним союзом Таляґа називає грою в геополітичну російську рулетку. Якщо щастя не стане, Київ отримає постріл. У ЄС лише Польща й Литва підтримують Україну, але терпець Польщі ось-ось увірветься.
Поки не відомо, на скільки залицяння Януковича у напрямку Москви – це гра, а на скільки реальна політика. Раз усмішка у бік Росії, іншим разом у бік ЄС – це вже класика політики балансування, яка незабаром закінчиться. Поки є шанс на підписання угоди про асоціацію. Якщо Київ занапастить свій шанс, «вікно можливостей», як кажуть англосакси, закриється раз і назавжди. У більшості країн ЄС - дуже скептичне ставлення до процесу втягування Києва у європейську орбіту. А отже, Росія може отримати повну свободу дій. Втратить Україна, втратить Польща, втратить Захід. Виграє Москва – констатує «Rzeczpospolita».
Л.І.