«Наслідки Вісли»

Про «наслідки Вісли» - читаємо на шпальтах тижневика «Polityka». Історія ставить поляків перед дошкою і змушує відповідати на складні запитання, – пише Вєслав Владика. – Ледве скінчився скандал навколо фільму «Наслідки» (польською «Pokłosie»), як розгорається наступний – у справі операції «Вісла» з 1947 року.

Журналіст описує засідання Комісії національних та етнічних меншин, що діє при польському Сеймі. Комісія ухвалила резолюцію авторства депутата Громадянської платформи Мирона Сича, у якій засуджується операцію «Вісла». Чим була ця операція – дізнаємося зі шпальт тижневика: «У період між квітнем і серпнем 1947 року польське військо і сили безпеки переселили близько 140 тисяч громадян (Польщі - ред.) української національності з південно-східних теренів Польщі (на північ країни - ред.). Причина? Акцію пояснено необхідністю відрізати український партизанський рух (так звані банди УПА) від суспільних тилів, які становило населення української національності». «Але переселення охопило теж територію, на якій не діяли відділи Української повстанської армії, - зауважує Владика. Як пише, це дозволяє ставити деяким науковцям обґрунтовану тезу про те, що польська комуністична влада переслідувала іншу мету: створення однорідної в етнічному плані держави...»

«Резолюцію підтримали правляча Громадянська платформа і дві опозиційні партії - Союз лівих демократів і Рух Палікота. - читаємо у тижневику. Коаліційна Польська селянська партія проголосувала проти, оскільки – як пояснює «Polityka» - «не хоче наражатися своєму електорату – селянам і кресов’якам». Так само зробили Солідарна Польща і найбільша опозиційна сила Право і справедливість. Остання партія вустами своєї представниці пов’язала засудження операції «Вісла» із засудженням (якого не було) українцями «Волині» (реалізованої у 1943 році відділами ОУН-УПА акції очищення від поляків земель, які УПА вважала етнічно українськими). Тож оцінка операції «Вісла» тісно пов’язана із довгим періодом історичних подій, які їй передували, а починати треба від 1943 року, якщо не раніше, – пише Владика, пропонуючи сягнути до доби Хмельницького...

На закінчення: «Ми, поляки, завжди виходили переможцями тоді, коли треба було розраховуватися із власними провинами, - читаємо на шпальтах тижневика «Polityka», – коли треба було брати на себе відповідальність за дії, коли треба було поступати з людьми так, як би ми хотіли, щоб вони поступали з нами... Це є справжня демократія і незалежність».

Я.С.