Чому виборці не карають політиків за кумівство?

«Чому політики безкарно використовують державні компанії та державні установи, влаштовуючи на роботу своїх співробітників та їхні сім’ї? Чому партії, особливо ці правлячі, стають центрами зайнятості? Чому продовжується процедура використовування політиками державного майна, попри те, що про ці факти повідомляють ЗМІ а іноді їх виявляє прокуратура? Чому виборці не карають політиків за такі практики?» – такі запитання ставить на сторінках видання «Gazeta Wyborcza» публіцист Вітольд Ґадомський. І водночас відповідає: Тому, що ми звикли до такої ситуації. Ми перестали обурюватися. (...) Мене це обурює, – заявляє публіцист. «Мене обурює, що політики майструють при таких установах, як Мазовєцький осередок реалізації євросоюзних програм. Я волів би, щоби фахівців, які ділять гроші з ЄС, не набирало Агенство праці ГП-ПСП» (Громадянська Платформа – Польська селянська партія), – пише Ґадомський.

У іншому виданні «Dziennik Gazeta Prawna» публіцист Марцін Круль задумується «чому нас так дивує і обурює непотизм?» – Адже здобути та утримати владу в демократії, це пов’язане з коштами, – насміхається він. «Адміністрація це камера зберігання. Велика камера сотень тисяч осіб, серед яких є винятково багато ледарів та свиней», – коментує філософ Марцін Круль.

Годі дивуватися нехіті Ґазпрому, яку він проявляє все більш виразно, до сланцевого газу. Як американського сланцю так і іншого, з якого поки що лише потенційно можна видобути газ – читаємо у коментарі Войцєха Романського у виданні «Rzeczpospolita». Публіцист підкреслює, що напевно має якесь значення факт, що на внутрішньому ринку американський газ чотири рази дешевший ніж середня ціна цієї сировини, яку Європі продає Ґазпром. «Експортні амбіції США є небезпечним для російського гіганта, так само як інтенсивні пошуки сланцевого газу у деяких країнах Європи». І без цих проблем попит на російський газ у Європі падає, а надходження від блакитного палива і нафти складають сьогодні близько половини бюджету Росії», – підкреслює Романський. «Тому зіткнення сировини з Росії з цією зі США та американських компаній з Ґазпромом може бути доволі цікавим. Також для нас, які вірять в силу польського сланцю», – читаємо у коментарі Войцєха Романського у виданні «Rzeczpospolita».

Л.З.